Інструктор з фізичної культури
Сидоренко Марина Степанівна
Освіта: базова вища
Педагогічний стаж роботи: 30 років
Має педагогічне звання «Вихователь-методист»

Графік роботи інструктора з фізичної культури

на 2022 - 2023 навчальний рік

З 8.00. по 14.00. - понеділок , вівторок, середа, пятниця.

З 11.00. по 17.00 - четвер

                                                                                         РОЗКЛАД

занять інструктора з фізичної культури КЗДО № 13 «Малятко»

Сидоренко М.С. на 2022 – 2023 н.р.

РОЗКЛАД

занять фізкультури на прогулянці

РОЗКЛАД

 фізкультурних розваг

РОЗКЛАД

 ранкової гімнастики

    Дитячий туризм  – це, насамперед, здоров'я дітей, їх фізичний гарт, рух, а також захоплюючий вид активного відпочинку.

     Краєзнавство – живе пізнання навколишнього світу, поглиблене ознайомлення з найближчим природним і соціальним середовищем, метою якого є виховання в дітей ціннісного ставлення до природи, людей, минулого і сьогодення.

     Краєзнавчо-туристська діяльність охоплює одразу три компоненти: оздоровчий, виховний і пізнавальний, тобто передбачає гармонійний розвиток особистості.

     Надійний засіб фізичного розвитку – дитячий туризм, крім того має багато функцій: 

    турпохід – це засіб для закріплення  гігієнічних навичок, прищеплення дітям правил особистої гігієни. У поході наочно виявляється користь чистоти та охайності;

    самообслуговування – вміння правильно користуватися одягом, взуттям, спорядженням. Тут – невичерпні можливості виховання у дітей охайності, організованості, від яких залежить самопочуття та благоустрій туриста під час мандрівки;

    трудове виховання не обмежується лише формуванням відповідних туристських вмінь, навичок самообслуговування та культурно-гігієнічних навичок. Тут діти знайомляться з суспільно корисною працею. Під час походів юні туристи не лише засвоюють елементарні прийоми побутової праці, а й вчаться узгоджувати спільні дії в роботі;

    туризм має на меті виховання колективістів, тобто людей, які вміють, долаючи труднощі та перешкоди, поділяти радість та біль оточуючих;

    туристу невідомий дефіцит спілкування, у нього завжди багато друзів.

      Займаючись з дітьми туризмом і краєзнавством, ми їх вчимо:

Ø жити в єднанні з природою, бути здоровими та щасливими;

Ø з розумінням та добротою ставитися до всього, що нас оточує, в першу чергу – до природи;

Ø любити працю;

Ø з повагою ставитися до людей іншої нації;

Ø бути бережливими;

Ø бути добрими.

     Грайтеся з дітьми, але грайтеся «по правді», на рівних.

     Також у своїй роботі слід використовувати спостереження.

     Малеча любить вчитися, особливо, якщо її вчать старші діти. Дайте їм і цю можливість. Діти люблять пізнавати нове, набувати вміння, часто роблять це, наслідуючи авторитетних для них людей, чи старших.

     Малята люблять бути самостійними. Це якнайкраще  відповідає нашим завданням організації навчання та виховання.

     Щоб організувати дії дітей в грі, слід ввести рангові обов'язки туристських і краєзнавчих знавців, вони дуже прості і доступні для малят.

     У дитячому садку знавці можуть бути на одному рангу. Під час перших прогулянок всі діти стають знавцями туристських шляхів, під час прогулянки на зліт туристів інших груп – знавцями-вболівальниками, під час прогулянки «В гостях у туристів-старшокласників» - знавцями рюкзака. Готуючись до прогулянки чи іншого туристського заходу, виділяємо найвагоміше, з нашої точки зору, питання, і робимо всіх дітей знавцями цього питання. Наприклад, збираючись до музею чи театру, ми пропонуємо дітям стати знавцями правил поведінки в музеї чи театрі. В залежності від розвитку дітей, деяким можна дати доповнюючий  другий ранг. Наприклад, всі діти – знавці рюкзака, а окремі – знавці віршів про природу, квіти, пору року і т.п.

     Наше завдання – досягти того, щоб на кожному з етапів туристсько-краєзнавчої справи працювала сама дитина. Тільки тоді, разом з батьками, ми можемо різнобічно вивчити дитину, направити її дії в бажаному напрямку, виявити творчі здібності і можливості, розпізнати обдарування й таланти.

            Кожна дитина відчуває природну потребу в активному русі. І дуже важливо, коли в сім’ї зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим, а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло, що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити, які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням, і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи, але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.

         У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами – від простих ( ранкова гімнастика) до складних ( тренування в окремому виді спорту).

         Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:

-  ранкова гімнастика;

-  ранкова спеціалізована гімнастика;

-   фізкультхвилинка;

-  заняття із загальної фізичної підготовки;

-  самостійні тренувальні заняття;

-  участь у змаганнях;

-  прогулянки ( лижні, велосипедні, пішки);

-  процедури для загартування;

-  туризм;

-  рухливі і спортивні ігри.

           Основним періодом занять батьків дітьми є вік від 2 до 6 – 7 років, хоча і після цього не слід припиняти занять у сім’ї. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом – все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях у школі.

             Щоденно приділяючи дитині хоча б декілька хвилин для занять фізкультурою, перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять

          Тривалість домашнього заняття можна бути різною – залежно від віку дитини, від вільного часу батьків, від пори року, від частини доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття.

          Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять – не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина повинна до сну і після нього побувати на свіжому повітрі, де можна провести 20-хвилинне фізкультурне заняття, виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.

      Вправи перед вечерею – найбільш розповсюджена форма занять, адже батьки вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час для опанування акробатичних вправ, проведення ігор і вдосконалення досягнутих результатів. Тривалість занять із дітьми до 6 років – 20-30 хвилин, а з 6-7-річними – 45 хв.

        Після вечері займатися із дітьми фізичним вихованням не рекомендується.

        Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою1? Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять також і демонстрація її вмінь перед іншими членами сім’ї або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри і рухи.

        Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до занять, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.

Чим і як займатися? Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв’язку з чим вони поділяються на п’ять основних груп.

        До першої групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

         До другої групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів ( перекидання, розгойдування дитини, висіння головою вниз тощо).

        Третя група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення ігор необхідний колектив: дитина грається з батьками, або зі старшими братами і сестрами, або з однолітками.

         До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелітання, перестрибування і розгойдування.

         П’яту групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

·        Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап’ястя – тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати дитину за стегна. Під час виконання акробатичних вправ дорослий повинен оберігати хребет малюка від невдалого повороту або удару. Всі захвати повинні ґрунтуватися на досконалішому знанні можливостей Вашої дитини.

·        Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за постійної допомоги дорослого. Тоді з’явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте готові, за потреби, швидко підхопити її.

·        Вчіть малюка бути уважним на заняттях, щоб він самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки доцільно виконувати тільки на м’якій підстилці ( килимку, траві).

·        У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози ( нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1 – 2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька разів повторити вправу.

·        Тривалий час на руках у дошкільному віці є небезпечним, тому що надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс. Краще виконувати неповне висіння – дитина легко спирається на ступні чи коліна. Із тих же міркувань не потрібно спонукати дитину розгойдуватися у висінні ( наприклад, на кільцях).

·        Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому Ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння ( наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині старше 3-х років самостійно вилазити вище.

·        Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити травми. Такі рухи дитина повинна виконувати повільно й зосереджено.

·        Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже вигинається в попереку, адже більшість дітей потребує виправлення цієї частини хребта.

            А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.

Фольклор на фізкультурних заняттях

          Пожвавити й урізноманітнити фізкультурні заняття, сприяти творчо-руховій ініціативі дітей допомагає використання фольклору. Це можуть бути малі форми народної творчості (пісеньки, мирилки, лічилки, заклички до ігор, народні рухливі ігри з танцями і піснями) або ж окремі сюжетні лінії, мотиви, персонажі. Завдяки тому, що образи-персонажі добре відомі і зрозумілі, дітям краще вдається імітувати їхні рухи, поведінку, а педагогу відповідно організовувати вправи (наприклад: «лисиця-красуня» - ходьба з гордою осанкою).

          На основі фольклорних творів і мотивів можна будувати цілі заняття.

Типи фольклорних фізкультурних занять

• Рухливо-творчі заняття, що базуються на одному з видів усної народної творчості – потічках, загадках, віршах. Під час проведення фізичних вправ можна використовувати 10 – 15 потішок чи загадок рухового характеру або задіяти сюжет однієї чи двох казок, доповнюючи їх малими фольклорними формами.
• Сюжетні фізкультурні заняття з «вкрапленням», «вплетенням» елементів фольклору. Їх проводять у формі «рухового» оповідання чи казки.
• Театралізовані фізкультурні заняття,на яких діти виконують імітаційні, мімічні і пантомімічні вправи, інсценівки та ігри-драматизації, грають різні ролі, наслідуючи чи копіюючи дії людей, тварин і птахів.

ФІТБОЛ

          Серед інноваційних оздоровчих технологій для дітей дошкільного віку в КДНЗ слід виокремити фітболгімнастику     

         Фітболгімнастика включає вико­нання гімнастичних вправ на великих надувних м'ячах різного розміру і конфігу­рації. Вправи на м'ячах можна використовувати у навчально-виховному процесі під час різних організаційних форм роботи з дітьми як на заняттях з фізичної культури, фізкультпаузах, валеохвилинках, святах, розвагах тощо так і на прогу­лянках.

          Фитболгімнастика дозволяє вирішувати наступні завдання :

• Розвиток рухових якостей;
• Навчання основним руховим діям;
• Розвиток і вдосконалювання координації рухів і рівноваги;
• Зміцнення м'язового корсета, створення навички правильної постави;
• Поліпшення функціонування серцево-судинної й дихальної систем;
• Нормалізація роботи нервової системи, стимуляція нервово-психічного розвитку;
• Поліпшення кровопостачання хребта, суглобів і внутрішніх органів, усунення венозного застою;
• Поліпшення комунікативної й емоційно-вольової сфери;
• Стимуляція розвитку аналізаторних систем, проприорцептивной чутливості;
• Розвиток дрібної моторики й мови;
• Адаптація організму до фізичного навантаження.

Рухливі ігри з фітболом.

“Паровозик”

        Діти сідають на фітболи один за одним і перша дитина або педагог виконує роль машиніста. Він “везе” дітей по залу в різних напрямках. Діти, підстрибуючи, пересуваються один за одним, підштовхуючи свій м'яч руками.

“Гусениця”

         Діти сідають на фітболи один за одним і уявляють, що руки – це ніжки гусениці, яка лежить на спині. Першій дитині дають у руки фітбол і він, прогнувшись назад, передає м'яч наступній дитині. Коли м'яч дійде до останнього гравця його починають передавати назад.

“Швидкий і спритний”

         Фітболи (на один менше ніж дітей) лежать по колу. Під веселу мелодію діти ходять навколо м'ячів. Як тільки припиниться музика, потрібно швидко сісти на м'яч. Кому не вистачило м'яча, вибуває із гри. Один м'яч прибирають, і гра триває, так відбувається доти, поки не залишиться один гравець (переможець).

Комплекс загальнорозвивальних вправ на м'ячах з ріжками

1. В. п,: - сидячи на м'ячі, ноги нарізно, руками триматися за ріжки.

1- підняти руки через сторони вгору, (вдих);

2 - повернутися у в. п. (видих).

Повторити 8 разів.

2. В. п.: - те саме. Сидячи на м'ячі, переступати ногами по підлозі в ритмі ходьби. Спинку тримати рівно. Рухатись протягом 1 хв.

3. В. п.: сидячи на м'ячі, розвести руки в сторони. Погойдуватися вліво-вправо, не міняючи положення рук і тримаючи спину дуже рівно. Виконати 10-12 погойдувань.

4. В. п.: стоячи, тримати м'яч за ріжки перед собою.

1 - підняти м'яч угору, потягнутися (видих);

2 - повернутися у в. п. (вдих). Повторити 8 разів.

5. В. п.: - лежачи животом на м'ячі з опорою руками на підлогу, ноги ледь підняти, випростати.

1- переступати руками вперед по підлозі, доки стегна не опиняться на м'ячі;

2- повернутися у в.п.. Повторити 4 рази.

6. В. п.: сидячи на м'ячі, руками триматися за ріжки. Стрибки на м'ячі з ріжками один за одним.

Повторити 20 разів.

Валеологічний порадник для батьків

1.     Будьте для своїх дітей добрим прикладом ставлення до власного здоров’я.

2.     Ведіть здоровий спосіб життя.

3.     Займайтеся фізичною культурою, виконуйте вранці гімнастику.

4.     Загартовуйтеся разом із дитиною.

5.     Більше бувайте на свіжому повітрі.

6.     Не паліть і не розпивайте спиртні напої в присутності дітей. Пам’ятайте! Вони повторюють ваші дії в дитячому садку.

7.     Дотримуйтеся режиму харчування. Зумійте переконати сина чи доньку споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вони не люблять, але які для них необхідні й корисні.

8.     Завжди дотримуйтесь правил гігієни і привчайте до цього дитину.

9.     Більше усміхайтеся. Це запорука здорової сім’ї, здоров’я – вашого власного й ваших дітей.

10. Наповніть свою душу і серце любов’ю до всіх і до всього. Передайте це дітям.

РОЛЬ СІМ'Ї У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

Батьки, які синів не вчили,

А гладили по головах,

І тільки знай, що їх хвалили,

Кипіли в нафті в казанах.        

Батьки - найперші вихователі. Час повернути дітей сім'ям і сім'ї дітям, час припинити конфронтації між школою і сім'єю. Батьки повинні відповідати перед власною совістю, народом, державою за виховання власних дітей. Колись так і було. Сім'я - це народ, нація в мініатюрі. Від рівня її культури залежить і рівень культури, вихованості дітей. Саме тут формуються людяність, духовність, гідність, а також культ матері і батька, бабусі і дідуся, культ роду і народу.

Невипадково народна педагогіка надає першорядного значення виховному клімату сім'ї як основному чиннику формування особистості. "Нащо клад, коли в сім'ї лад", - кажуть у народі, а цей вислів несе в собі глибокий педагогічний зміст. Часто можна чути і таке: добра та сім'я, де виростають добрі діти. Цим підкреслюється та особлива роль, яку відіграє у вихованні дітей загальний клімат сім'ї, її настрої, звичаї, спрямованість.

Чітко визначився в народній педагогіці такий могутній чинник формування особистості, як виховання прикладом: "Бурчання наскучить, приклад научить", "Добрий приклад кращий за сто слів", "Приклад кращий за правило". У цих висловлюваннях розкривається схильність дитини наслідувати старших брата чи сестру, матір чи батька, сильнішого чи розумнішого товариша та народна виховна практика наслідування за принципом "роби так, як я".

Першими вчителями маленької дитини стають її батьки, але часто процес навчання розпочинається раніше, ніж вони встигають усвідомити цей факт. Діти засвоюють спосіб життя батьків, у сім'ї закладаються основи багатьох умінь, навичок і звичок, виробляються оціночні судження та визначається життєва позиція підростаючого покоління. Це певною мірою стосується і ставлення до фізичної культури, до активного використання її засобів у побуті - для зміцнення здоров'я, всебічного розвитку і змістовної організації дозвілля. Аналізуючи ступені освітньо-виховної системи, першим завданням дошкільного виховання є фізичний розвиток дитини. Природною вихователькою малої дитини є мати. Найкращі наслідки у вихованні дітей дошкільного віку може дати співпраця родини і дитячого садочка. Це дозволяє дотриматись єдності у напрямах і методах виховання. Такий зв'язок мусить існувати і між школою та родинами.

На жаль, за даними найоптимістичніших наукових досліджень, сьогодні фізичним вихованням дітей цікавиться не більше 20% батьків. Вихователі повинні прагнути зробити батьків кожної дитини прихильниками фізичної культури, а отже, своїми спільниками. Для успішного залучення всіх дітей до занять фізичними вправами необхідно, передусім, переконати батьків в оздоровчій ролі фізичної культури, показати їм, що в коло завдань фізичного виховання входить і формування звички до праці, зокрема навчальної.

Мати не вчить свою дитину техніки стрибка, але її виховний вплив не припиняється і тоді, коли дитина сидить за обідом, грається або відпочиває. Робота над поставою, культурою поз і манер (хода, жестикуляція, міміка) відбувається паралельно з навчанням дітей спілкуватися з людьми, з повагою ставитися до них. Особлива роль жінці-матері у фізичному вихованні дітей відводиться Оксаною Суховерською: "Через жінку можна оздоровити цілий народ. Жінка й мати може привести на світ здорове покоління, як вихователька - може покерувати дальшим здоров'ям дітей та впоїти в них переконання, що здоров'я - це скарб, що є власністю не лише даної одиниці, але цілого народу". (Суховерська О. Роль жінки у фізичному вихованні // Українське юнацтво. - Л.-1933. - Ч. 6. - С.12). Отже, замінити сімейне виховання неспроможна жодна інституція. Сім'я завжди була й залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини.

Більшість батьків, на жаль, ставлять під сумнів цінність занять фізичними вправами, а отже, і доцільність витрачання часу на цей вид діяльності.

Зокрема, про те, як будувати мости, вести математичні розрахунки, говорити важко: розмова згасає через недостатність знань. Спорт, на думку цих батьків, справа Інша. У ньому "розуміються" всі. І починаються балачки про сутність спорту, хоча без глибокого знання проблеми. Люди точно не знають, але щось чули, щось читали, щось бачили. Цих "щось" ніби-то достатньо, щоби мати власний погляд і нав'язувати її іншим. Тому педагогічний колектив повинен постійно піклуватися про організацію систематичної та планомірної просвітницької роботи з батьками.

Функції батьків в організації фізичного виховання дітей можна згрупувати таким чином:

·  створення необхідних матеріально-технічних умов для занять удома;

·  контроль і сприяння дотриманню дітьми режиму дня, правил особистої гігієни, загартування, виконанню ранкової гімнастики і домашніх завдань;

·  особиста участь у змаганнях сімейних команд, днях здоров'я, спортивно-художніх вечорах, фізкультурно-художніх святах, іграх, розвагах, прогулянках;

·  організація змагань та ігор на дитячих майданчиках за місцем проживання і в школі;

·  виконання обов'язків громадських тренерів і суддів.

Отже, успішне розв'язання завдань фізичного виховання дітей можливе лише за умови спільних, погоджених дій дошкільного закладу і сім'ї (при цьому сім'я - це не тільки батько й мати, а й дідусь і бабуся, брат і сестра). 

Оздоровлення і загартування дітей, формування постави, розвиток рухових і виховання моральних та вольових якостей засобами фізичної культури здійснюють дитячий садок і сім'я разом. Щодо формування у дітей звички розумно проводити дозвілля, гігієнічних навичок, тут головну роль відіграє сім'я. Умовний розподіл обов'язків свідчить про те, що ані дитсадок без сім'ї, ані сама сім'я без дитсадка не зможуть успішно гартувати молоде покоління.