У навчальному році діти відчувають високе очне навантаження. Давайте згадаємо кілька простих вправ для зняття зорового стомлення.

        Найпростішим способом відпочинку очей є їх закриття на якийсь період часу.

Проробляйте наступний комплекс вправ:

«Пальмінг»

    Складіть дуже щільно долоні, розмістивши їх під прямим кутом так, щоб утворилася фігура схожа на дах, через яку не проникав би світло. Закрийте очі століттями і прикрийте долонями, але стежте, щоб схрещування долонь припадало на центр чола, а ніс знаходився між ними. Сидимо так близько п'яти хвилин. За допомогою цієї вправи ми «прогреваем» очі енергією власних долонь.

"Вверх вниз"

     Постарайтеся, щоб рухливими були тільки очі, а голова залишалася на місці. Кілька разів рухати очима вгору-вниз.

«Вправо-вліво»

     Рухаємо очима справа наліво і навпаки.

«Діагоналі»

     Подумки малюємо діагональні лінії. Проводимо уздовж цих ліній очима 3-4 рази.

«Циферблат»

     Представляємо годинник, рухаємо очима за годинниковою стрілкою по колу, і точно також - проти годинникової стрілки.

«Змійка»

     Подумки малюємо хвилясту лінію і ведемо по ній очима до «хвоста», аналогічно в зворотному напрямку - до «голови».

     Всі вправи виконуються повільно і без різких рухів. Зауважте, що перед кожною наступною вправою потрібно трохи моргнути (це відмінно розслаблює м'язи очей). Кожну вправу повторюють 4 рази.

Які вправи сприяють покращанню зору?

• Обводка картинок через кальку.

• Нанизування намиста.

 • Ігри-лабіринти.

• Складання розрізних картинок, пазлів.

• Розпізнавання зображень за будь-якою частиною.

• Розпізнававння зобраденьперевернутих або  зашумлених (заштрихованих різними лініями).

  Велику роль в розвитку дитини с порушенням зору відіграють руки. Вони допомагають їй краще говорити та краще.

Для розвтку дрібної моторики рук дитини  використовуйте такі завдання:

•  Катати кульки з пластиліну.
•  Рвати газету по вертикалі і горизонталі.
•  Перебирати кульки правою і лівою руками.
•  Застібання, перебирання великих і дрібних гудзиків.
•  Зав'язування і розв'язування стрічок і шнурків.
•  Складання пірамідок, порожнистих вкладишів на швидкість.
•  Шнуровка - дрібна і велика.
•  Складання картинки: пристібати деталі або скласти ціле з частин.
•  Збери ромашку з частин.
•  Виклади по контуру (насіння, крупа ...).
•  Нанизування намиста.
•  Вишивка по контуру на картоні.
•  Пришивання гудзиків - від великих до більш дрібних.
•  Плетіння кіс.
•  Намотування ниток, тасьми, шнура на котушку.
•  Плетіння килимків з тканини, паперових смужок, геометричних фігур.
•  Викладання постатей з сірників, рахункових паличок, камінчик,  мозаїки.

Будьте здорові  і любіть своїх дітей!

 КОНСУЛЬТАЦІЯ  ДЛЯ  БАТЬКІВ

вчителя – дефектолога

Литовченко Олени Давидівни

      "ЯК ЗБЕРЕГТИ ТА ПОЛІПШИТИ ЗІР ДИТИНИ ЗА ДОПОМОГОЮ ГІМНАСТИКИ"                              

            У теперішній час розквіту інформаційних технологій людський організм, а особливо організм дитини піддається  впливу низки чинників, що негативно позначаються на її здоров’ї. Це обтяжується тим, що батьки рідко обмежують  дітей у користуванні  телефоном, комп’ютером, планшетом чи телевізором. Адже ці пристрої, без сумніву, чинять навантаження на зоровий апарат дитини.

                Однією з форм профілактики  та корекції порушень зору, запобігання перевтоми зорового апарату є зорова гімнастика. Принципи спеціальних вправ для очей ґрунтуються на рівномірному чергуванні рухів очних м’язів з повноцінним відпочинком. Виконуючи такі нескладні вправи щодня, можна не лише зберегти зір, а й відновити його повноцінне функціонування.

                Зорову гімнастику слід обов’язково проводити під час роботи за комп’ютером: для 4 – 5 річних дітей – після 8 хвилин роботи, а для 6 – 7 річних – після 10 хвилин роботи.

                Гімнастика для очей – це одна з ефективних здоров'язбережуювальних технологій, поряд з дихальною гімнастикою, самомасажем, динамічними паузами тощо.

                Пропоную декілька  вправ, які зручно виконувати з дитиною вдома.

Ø Підвісьте різнокольорові картонні кружечки різних розмірів у кутках кімнати під стелею. Спочатку подивитися на лівий кружечок декілька секунд, потім на правий. Виконайте цю вправу з дитиною 5 - 7 разів. Голова нерухома, працюють тільки очі.

Ø Запропонуйте дитині протягом 10 сек. почергово заплющувати й розкривати очі для розслаблення м’язів.

Ø Обличчя  узяти в долоні, ніби зафіксувати. Підняти очі й подивитися вгору, потім вниз по 4 рази., перерва 10 сек., потім – вправо, вліво по 4 рази, перерва 10 сек.

Ø Розмістіть на стелі малюнок у вигляді змійки, спіралі або кольорової шахової  дошки. Спробуйте «пройти шлях» очима від початку змійки до її кінця, від початку спіралі до центра, по квадратах певного кольору.

Ø Запропонуйте дитині уявити перед собою квадрат і «обвести» його очима по периметру за годинниковою стрілкою та проти неї, відтак провести уявні лінії по діагоналі – з лівого верхнього кута у правий нижній та з лівого нижнього кута у правий верхній.

Ø Пограйте з дитиною «у ведмедика». Дитина має стояти розслаблено й переступати з однієї ноги на другу, відриваючи п’яти від підлоги, і злегка похитуватися, як ведмедик. Погляд при цьому необхідно зосередити чітко перед собою ( у напрямку носа) та не переводити його на жоден з предметів, які потрапляють у поле зору. Під час виконання вправи можна кліпати.

Ø Запропонуйте дитині заплющити очі, накрити їх долонями та уявити перед собою чорне поле, на якому слід «намалювати» носиком маленькій кружечок, усередині нього ще один, усередині другого поставити крапку. По завершенні вправи дитина має протягом 30 сек. Покліпати очима.

Ø «Далеко – близько». Відшукайте за вікном дуже віддалений об’єкт. Запропонуйте подивитися на нього через вікно та уважно розглядати впродовж 10 сек., потім перевести погляд на об’єкт, що знаходиться поряд в кімнаті. Повторити вправу 3 – 4 рази.

Ø «Чарівне малювання». Простягнути перед собою руку та повільно водити вказівним пальцем вправо – вліво, вгору – вниз, стежити за ним поглядом.

Почніть формувати у дітей звичку турбуватися про свій зір й здоров’я в цілому, починаючи з раннього віку. За це вона буде  вдячна, коли стане дорослою. Пам’ятайте,  що користь зорової гімнастики буде відчутною лише за умови систематичного виконання наведених вправ щоденно протягом 5 – 10  хвилин у будь-який час після зорової .

            Нині процес спілкування батьків і дитини ускладнений. Адже телебачення займає весь вільний час, роблячи дітей адитивними й залежними. Перегляд телевізійних передач, реклами, мультфільмів негативно впливає на емоційний фон і поведінку дитини.

            Теорії, в яких доводиться, що захоплення телебаченням спричинене чимось одним, і що це захоплення можна усунути простим педагогічним втручанням або забороною, – неправильні. Вплив засобів масової інформації на життя родини зростає через зайнятість батьків, через небажання відстежувати якість інформації, що призводить до ослаблення батьківського впливу на дітей. Засоби масової інформації впливають на загальний стан дитини: спричиняють зниження фізичної та соціальної активності, появу неусвідомлених страхів, пов’язаних, наприклад, із переглядом художнього фільму, формування сумнівних цінностей, схильність долати проблеми наодинці.

У віці від 1,5 до 3 років діти надзвичайно швидко опановують мову завдяки психологічній включеності у спілкування з дорослими. Задоволення, яке одержує дитина від слухання, спонукає її щоразу наближатися до дорослого й насторожувати свій слух. Водночас дитина в цьому віці активізує власне вербальне спілкування, постійно звертаючись до дорослого: запитує, намагається зрозуміти відповіді. Батьки, які повністю залишають дитину з телевізором, можуть не помітити пагубного впливу телеекрану на розвиток дитини. Проведені Британськими вченими дослідження дітей у віці від 2 до 5 років довели існування прямого зв’язку між залученням дитини до телевізора й погіршенням комунікативних здібностей. Однобічність контакту з телевізором, коли він «розмовляє» з малюком, не зупиняючись і не відповідаючи на запитання, призводить до того, що дитині стає важко спілкуватися з однолітками й дорослими, вона пізніше починає говорити.

            Досягнення сучасного телебачення у спецефектах, формах і способах залучення глядача призводить до того, що надмірний перегляд телепередач може спричинити перевтому й перезбудження дитини: вона стає млявою, примхливою і дратівливою. Оволодіння сприйняттям виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Приблизно у 2 роки підставою для виокремлення предметів стають багато істотних і несуттєвих ознак: зорові, слухові, тактильні. Якщо дитина сидить кілька годин біля екрану, вона втомлюється, і при цьому енергія реалізується не природним шляхом, а переростає в незадоволення, роздратування, агресію. Від народження до 1 року остаточно формується зір: підвищується його гострота, координація, сприйняття кольору, зіниці вчаться адаптуватися до змін освітлення – у цей період зайві навантаження на очі небажані. Телевізор для дитини – яскрава пляма, рухома картинка зі звуком.

            У ранньому віці відбувається становлення розумової діяльності. Основну роль у формуванні всіх здібностей у ранньому віці відіграє сприйняття. Від нього залежить поліпшення пам’яті, мови, мислення й рухів. Хронологічно формування у дітей наочно-образного мислення починається в кінці раннього віку за часом збігається з двома подіями: становленням елементарного самопізнання і початком розвитку здатності до довільної саморегуляції. Супроводжується все це розвиненою уявою. Коли джерелом інформації стає телевізор, малюк одержує вже готові образи. Через те, що дитина зазвичай відтворює дії й ситуації, запозичені від дорослих, уява в цей період працює скоріше як механізм, а не як активна діяльність. Тому перегляд телепередач з усім звуковим і колірним різноманіттям може перешкодити вияву фантазій і творчості дитини.

             Під час перегляду телевізора маля не дуже розуміє сюжетні перипетії, але основну думку воно засвоює й ідентифікує себе з тим, що відбувається на екрані. Найшкідливішими для психіки дитини є не випуски новин і навіть не бойовики з кров’ю та бійками, а популярні фільми-катастрофи: цивілізація гине, на вулицях міста з’являються потвори, на Землю нападають інопланетяни. Такі жахи всесвітнього масштабу здатні викликати в дитини різні страхи, нічні жахи і стати причиною нервовості й агресивності.

          Не слід дозволяти дитині переглядати і фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко відрізняти вигадку від реальності, а особливо в напружені моменти забувають, що все, що відбувається на екрані, насправді не існує. Згодом дитина не буде обмежуватися пасивним переглядом – обов’язково підуть голосні коментарі й попередження героїв про небезпеку, плач. Щоб запобігти такій бурхливій реакції, можна урізноманітнити репертуар домашнього «відеосалону» музичними мультфільмами.

          У випадку відсутності контролю батьків за змістом і часом перегляду кінопродукції, телебачення негативно вплине на розвиток дитини. Буде спостерігатися:

           Є й інший аспект впливу телебачення на життя дитини. Важливо, щоб вони дивилися телепередачі разом із батьками. У цьому випадку телебачення стає корисною методичною допомогою в навчанні, а також приводом для дискусій з різних питань, однак, за умови правильного використання всього матеріалу передачі. Можна зменшити негативний ефект телевізора за допомогою ретельного регулювання перегляду передач:

1. Установлення меж. До 18 місяців діти взагалі можуть обходитися без телевізора. З 18 місяців півгодини в день – цілком достатньо, починаючи з 2 років – не більше 1 години.

2. Дотримування обмежень. Планування діяльності дитини після перегляду передачі.

3. Правильне планування часу.

4. Спільний перегляд телепрограм дає змогу корегувати побачене, пояснювати вчинки героїв.

5. Творчий підхід може виявитися в переказуванні побаченого дитиною або в зображенні малюнків на теми побаченого.

6. Уникнення використання телевізора як винагороди або покарання, тла чи засобу розслаблення.

7. Активна протидія негативній інформації з телеекрану.

8. Формування позитивних цінностей за допомогою пояснення негативних учинків героїв телепередач.

1. Чи переглядає ваша дитина телевізор більше ніж півгодини на день?

2. Чи швидко вона погоджується відійти від «блакитного» екрана?

3. Чи можете ви сказати, що у вас особисто є проблеми з телеманією?

4. Чи багато реклами бачить ваш малюк по телевізору?

5. Чи дивиться дитина новини, нехай навіть у фоновому режимі?

6. Чи часто буває так, що дитина переглядає телепередачі, що не відповідають її віку?

7. Чи можете ви сказати, що знаєте не всі улюблені телепередачі своєї дитини?

8. Чи є у вас «дорослі» телеканали, які ви так і не заблокували для дитячого перегляду?

9. Чи караєте ви дитину «відлученням» від телевізора?

10. Чи трапляється, що дитина без дозволу вмикає телевізор у будь-який час, коли їй заманеться?

           Якщо ви відповіли схвально більше ніж на два запитання, отже, у вас є привід говорити про те, що в дитини телезалежність і слід вживати заходи для того щоб позбавити дитину від цієї залежності.  

      За даними експертів ВООЗ, до 92% дорослих, які працюють за комп'ютером, наприкінці робочого дня скаржаться на неприємні відчуття й утому, які призводять до негативних наслідків. І насамперед втомлюються очі; через кілька годин роботи за комп'ютером з'являється відчуття пекучості (немов до очей потрапив пісок), болять повіки.

Щобільше, сьогодні за комп'ютером сидять і малюки! Якщо це відбувається в дитсадку, то довго сидіти за комп'ютером їм не дозволять. Але вдома це не завжди можна проконтролювати. Унаслідок цього дитина до вечора вже є збудженою, роздратованою, некерованою. І коли вона нарешті засинає, то спить погано, постійно прокидається, будить батьків. Багато з них потім дуже дивується, що причина цього - домашній комп'ютер.

     Комп'ютер має ще один недолік - випромінювання. Виміри, які зробили експерти, показали, що воно є таким же, як і радіаційний фон землі. Електромагнітне випромінювання від доброго комп'ютера відповідає нормативам. Однак із бокових і задніх стінок комп'ютера низької якості рівень низькочастотних електромагнітних випромінювань може бути підвищеним.

    Також у приміщенні, де працює комп'ютер, змінюються характеристики повітря: температура може підвищуватися до 26-27 градусів, відносна вологість знижуватися до 40-60%, а вміст двоокису вуглецю - збільшуватися. Водночас повітря іонізується, а це збільшує кількість позитивних (важких) іонів і несприятливо впливає на працездатність. Іони, осідаючи на пилинках повітря, потрапляють і в дихальні шляхи. Деякі люди, зокрема й діти, болісно реагують на ці зміни в повітрі. У них може з'явитися сухість у горлі, покахикування.

1. Комп'ютер потрібно розташувати в кутку чи задньою стінкою до стіни.

2. У приміщенні, де працює комп'ютер, необхідне щоденне вологе збирання. Тому підлогу в кімнаті не треба накривати килимом.

3. До і після роботи на комп'ютері слід протирати екран спеціальними серветками.

4. Вважають, що наші зелені друзі - кактуси - також допомагають зменшити негативний вплив комп'ютера.

5. Не забувайте частіше провітрювати кімнату. Акваріум або інші ємності з водою збільшують вологість повітря.

Не секрет, що спілкування з комп'ютером, а особливо з ігровими програмами, супроводжується сильним нервовим напруженням, оскільки вимагає швидкої реакції. Короткочасна концентрація нервових процесів викликає у дитини втому. Працюючи за комп'ютером, вона переживає своєрідний емоційний стрес.

Запобігти перевтомі можна - слід обмежити тривалість роботи дитини за комп'ютером, робити гімнастику для очей (офтальмотренаж), правильно облаштувати робоче місце, використовувати тільки якісні програми, які відповідають віку дитини. Це важливо хоча б тому, що занепокоєння, неуважність, втома починають проявлятися вже на 14-й хвилині роботи дитини за комп'ютером, а після 20 хвилин у 25% дітей зафіксували неприємні явища як у центральній нервовій системі, так і в зоровому апараті.

Уявіть тепер, що стається з малечою, яка годинами безконтрольно сидить за комп'ютером! Без шкоди для здоров'я дитина може безупинно працювати за комп'ютером всього 15 хвилин, а діти короткозорих батьків - лише 10 хвилин.

Стілець обов'язково має бути зі спинкою. Комп'ютер потрібно розмістити не менше як за 50-70 см від дитини (що далі, то краще), щоб її погляд був спрямований перпендикулярно в центр екрану. Сидіти потрібно прямо або злегка нахилившись уперед, із невеликим нахилом голови, та спираючись на 2/3-3/4 довжини стегна. Між корпусом тіла і краєм столу зберігається вільний простір не менше як 5 см. Руки вільно лежать на столі. Ноги зігнуті в тазостегновому і колінному суглобах під прямим кутом і розташовані під столом на підставці.

Стіл, на якому стоїть комп'ютер, необхідно поставити в добре освітлене місце, але так, щоб на екрані не було відблисків. Заняття за комп'ютером завдадуть меншої шкоди, якщо ви виконуватимете рекомендації. Від цього залежить здоров'я вашої дитини.

1. Забезпечити максимальну фокусну відстань. Комп'ютер повинен бути встановлений так, щоб, відірвавши очі від монітора, враз можна було побачити найвіддаленіший предмет у кімнаті. При розміщенні комп'ютера в кутку кімнати слід встановити на верхній частині монітора або на столі велике дзеркало. Тоді ви бачитимете далекі предмети, що знаходяться за вашою спиною.

2. Прослідкувати за відсутністю відблисків. При їх наявності: змініть кут нахилу екрана; перемістіть в кімнаті усі предмети, які відблискують на екрані; занавісьте вікна; спробуйте опустити освітлювальні прилади або електролампочки нижче; закрийте люмінесцентні лампи решітками; поверніть екран монітору так, щоб він був перпендикулярним до приладів освітлення; відрегулюйте освітлення екрану ручками яскравості і контрастності. Якщо це не допомагає, устаткуйте свій монітор антивідблисковим екраном.

3. Змонтувати правильне і раціональне освітлення. Найкращим варіантом верхнього освітлення кімнати може бути устаткування з регульованим світловим потоком і, бажано, направленим безпосередньо на стелю.

Окрім того, треба знати ще деякі "хитрощі" у поводженні з комп'ютерами. А саме:

- очі оператора повинні знаходитися на відстані не менш як 45 - 60 см від екрану монітора, до того ж на 15 -20 см вище його центру;

- пальці повинні бути трохи нижче рівня зап'ястя, а воно - нижче рівня ліктів. Тоді пальці володітимуть найбільшою свободою руху;

- плечі опущені й розслаблені, щоб і руки могли бути розслаблені;

- сидіти потрібно з прямою спиною, а спинка стільця повинна відповідати природному вигину спини (і її нижньої частини теж) оператора. Задні частини стегон повинні контактувати з сидінням. Коліна на рівні стегон або нижче, ноги не перехрещені і стоять на підлозі на підставці.

Для того, щоб очі не втомлювалися і зір не погіршувався, необхідно:

- кліпати очима кожні 3-5 сек;

- дивитися не тільки на екран, а відриватися від нього на оточуючі предмети і рухомі об'єкти;

- давати короткочасний відпочинок очам (та й тілу, кінцівкам) - раз на 2 - 3 хв. кидати короткий погляд на далекий предмет або в дзеркало;

- робити короткі, 2 - 3-хвилинні перерви на відпочинок через кожні 20 хв. роботи.

І звичайно, не забувати про загальнофізичну гімнастику, яка дасть можливість уникнути застою крові в судинах, її загущення й негативних наслідків гіподинамії.

Комп'ютерний світ схожий зі світом, у якому ми живемо. Він може бути різноманітним: і добрим, і жорстоким. Дитині та підлітку рости в цьому світі з комп'ютерним бумом. Обмежити дитину у роботі з комп’ютером – означає викликати в неї неадекватну реакцію. Якщо з дитиною трапляється істерика, коли його відривають від комп'ютерних ігор, можливо, політика дорослих щодо “розумної машини” неправильна.

Буває так, що батьки або сильно турбуються про здоров'я дитини, забороняючи їй довго грати, або немов забувають про це, дозволяючи сидіти за комп'ютером годинами. Коли в сім'ї немає єдиної думки дорослих з приводу комп'ютера, дитина чинить так, як вважає за потрібне.

     Біда не в тому, що в нашому житті є електронні засоби інформації та комунікації. Біда в тому, що самим дорослим зручно замінити ними спілкування з дитиною.

     Комп'ютер не принесе шкоди дитині при розумному підході. Коли ми навчимо своїх дітей свідомо і творчо підходити до інформаційного простору, змінювати форму подання знань та даних таким чином, щоб це було корисно нашим дітям і не загрожувало їхньому здоров’ю та розвитку, ми полегшимо формування в них ефективних стратегій мислення, будемо сприяти підвищенню їхньої самооцінки, упевненості у своїх силах.

     Отже, від вас залежить, як ваша дитина буде сприймати комп’ютер, що вона буде робити на ньому і як комп’ютер вплине не вашу дитину.

        Загляньте в дитячі очі.

        Чисті, блискучі, яскраві очі дітей - ознака хорошого здоров'я.  Здоров'я  необхідно берегти, а очі  - тим більше, тому що понад 80-85% інформації зі світу, що оточує нас, ми отримуємо через органи  зору.

       Зір - найцінніша і найкрихкіша з систем людського організму. З народження впродовж усього життя людини зір не лише розвивається, але й змінюється під впливом колосальних навантажень. Крихкість і ранимість зору особливо помітні в дитячому віці - юний організм ще недостатньо укріплений, тобто схильний до різних шкідливих впливів. Чинників, що ведуть до значного зниження або навіть втрати зору, велика кількість. Це і інфекції, і травми, і надмірні навантаження (перегляд телепередач, заняття на комп’ютері).

       Дитина не народжується з "готовим" зором, зорові функції формуються поступово, "відточуються" в процесі накопичення життєвого досвіду. Тому так важливо якомога раніше обстежувати стан зорової системи дитини, уважно спостерігати за ходом її розвитку, а при перших ознаках неблагополуччя звернутися по медичну і психолого-педагогічну допомогу. Особливої уваги вимагають ті діти, які :

- народилися недоношеними або переношеними;

- народилися в асфіксії або перенесли родову травму;

- отримали при народженні низькі бали за шкалою Апгар;

- народилися у мам, що перенесли під час вагітності захворювання(краснуха, грип, герпес, токсоплазмоз та ін.) .

       Як зберегти, поліпшити і відновити зір? Ось питання, яким задаються багато батьків, а допомогти їм в цьому можуть фахівці, працюючі з дітьми з різними порушеннями зору  внашому дошкільному закладі. Багато батьків просто не знають про те, що є спеціалізовані групи для дітей з порушеннями зору, де здійснюють всебічний розвиток дитини (розумовий, моральний, естетичний, фізичний), підготовку до навчання в масовій школі, а також забезпечують виправлення косоокості,  амбліопиії та інших порушень зору.

       Усі діти,  які потребують апаратного лікування, проходять курс лікування на апаратах(синоптофор, бівізотренер, засвіти тощо) в  ортоптичному кабінеті. У групах дотримується зоровий режим, педагоги особливо уважно стежать за дітьми, яким необхідно носити окуляри, оклюзію. Щодня в ранковийй час проводиться зорова гімнастика,  протягом дня  - підгрупові та індивідуальні заняття,  пальчикові ігри, а також такі вправи, як "мітка на склі", "окуляри тренажери", вправи на конвергенцію.

       Свою роботу педагоги будують, спираючись на основні напрямки корекційної роботи за програмою розвитку дітей з важкими порушеннями зору від 3 до 6 років,  а також працюють в тісному взаємозв'язку із спціалістами (психологом, логопедом),  лікарем-офтальмологом,  медсестрой-ортоптисткой, батьками, реалізовуючи принципи здоров’язбереження.  

      Таким чином, корекційна робота, що проводиться з дошкільнятами, що мають порушення зору, з урахуванням їх особливостей сприйняття навколишнього світу і потенційних можливостей кожної категорії дітей, допомагає добитися добрих результатів в їх вихованні і навчанні, створює основу соціальної адаптації, підготовки дітей до життя в сучасному суспільстві.

       За останні роки в нашому дошкільному закладі накопичений певний позитивний досвід корекційно-виховної і лікувально-відновлювальної роботи. Ми завжди раді допомогти дітям,  і двері нашого дитячого садочка №13 «Малятко»  відчинені для ваших дітей.