Музичний керівник

Терьохіна Наталія Олександрівна

Графік роботи:

Закріплені групи:

Група № 6 «Чомусики» - 4 рік життя

Група № 2 «Веселка» - 6 рік життя

Група № 10 «Росинка» - 3 рік життя (з порушеннями зору)

 Група № 4 «Бджілка» - 6 рік життя (з порушеннями зору)

Група № 9 «Калинка» 4-5-6 рік життя (з порушеннями мовлення)

Група № 8 "Ромашка" - 5 рік життя ( з порушеннями зору)

Музичний керівник

Бєляєва Лариса Мколаївна

Графік роботи:

Закріплені групи:

Група № 3 «Барвинок» - 5 рік життя

 Група № 5 «Мандрівники» - 5-6 рік життя (з порушеннями психічного розвитку)

               РОЗКЛАД

занять  музичних  керівників КЗДО № 13 «Малятко»

Терьохіної Н.О., Бєляєвої Л.М.

на 2022 – 2023 н.р.

РОЗКЛАД

музичних розваг

РОЗКЛАД

занять ранкової логоритміки у групі №  9 для

 дітей з порушеннями мовлення, № 5 для

 дітей з порушеннями психічного розвитку

             Театр виховує чуття прекрасного, дарує безліч вражень, розвиває фантазію. Як же зацікавити дитину цим видом мистецтва? Як спланувати перший сімейний похід до театру? На що варто звернути особливу увагу? Прислухайтеся до поданих порад, і відвідини театру стануть для малюка радісною і бажаною подією.

          Вибираючи театр для дошкільнят, краще віддати перевагу спеціалізованому дитячому (ляльковому, драматичному, музичному тощо). У таких театрах усе розраховано на маленького глядача: біля входу дітей зустрічають казкові персонажі (аніматори), з ними грають, влаштовують конкурси. Маля одразу потрапляє в чарівну атмосферу. Ще до початку вистави малюк знайомиться з акторами і відчуває свою причетність до казкового дійства. Бажано прийти до театру заздалегідь, щоб дитина могла звикнути до нового оточення, яскравих костюмів.

         Особливо близький малюкам ляльковий театр. На їхніх очах улюблені м’які іграшки, ляльки раптом оживають і починають розмовляти, діяти, як люди. Недосвідченого глядача вражає різноманітність театральних ляльок — маленькі й величезні, пальчикові й тростинні, ляльки-маріонетки... У дитячому садку малята й самі беруть участь у виставах лялькового театру, тож залюб¬ки подивляться на роботу професійних лялькарів та акторів.

          До драматичного театру варто починати призвичаювати дітей з чотирьох-п’яти років, віддаючи перевагу дитячому, бажано класичному, репертуару. Малюк щиро співпереживатиме персонажам вистави, а гарна мова і яскраві декорації посприяють його входженню у світ висо¬кої літератури.

        Опера і балет набагато складніші для сприйняття, ніж драматичні вистави, тож привчати до них дитину бажано поступово. Обов’язково варто пояснити малюкові, в чому полягає своєрідність таких вистав (опера — жанр музичного мистецтва, де персонажі свої слова проспівують; балет — танцювальна вистава, в якій музика по¬ряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету й створенні настрою, характеру). Розка¬жіть про музичні інструменти, з яких складається оркестр. Можливо, варто почати з концерту — окремих оперних та балетних номерів. У будь - якому випадку не засмучуйтеся, якщо дитині з першого разу не сподобається оперний театр. Можливо, вона полюбить його, ставши старшою.

         Вдалий вибір вистави — половина успіху в прилученні вашого малюка до світу культури. Для першого відвідування варто обрати театральну постановку з відомим сюжетом. Підготуйте малюка заздалегідь: почитайте твір, за яким поставлений спектакль, покажіть ілюстрації, прокоментувавши їх.

         Доберіть виставу, доступну дитині за віком. Малюкам до трьох років ідеально підходять казки. їм також до вподоби вистави про тварин.

        Якщо крихітці два-три роки, для початку поведіть її до лялькового театру, в основі більшості вистав якого лежать відомі малюкам сюжети за участю вже знайомих персонажів, як-от Курочка Ряба, Колобок, Вовк та семеро козенят, лікар Ай-болить. Маляті легше буде зрозуміти сенс того, що відбувається, та й інтерес до дії не втратиться. Оптимальна тривалість вистави — ЗО хвилин.

         З дошкільником 4-6 років варто відвідати такі вистави, як “Котигорошко”, “Попелюшка”, “Пітер Пен”, “Снігова королева” тощо. Тривалість вистави уже не так жорстко обмежена, та все-таки бажа¬но, щоб у театральному дійстві був антракт.

        Перший похід до театру не слід планувати на час шкільних канікул. Велике скупчення людей завадить малюкові адаптуватися в новому місці. Квитки краще придбати заздалегідь. Під час першого відвідування краще сидіти не в першому чи останньому ряду, а у третьому або четвертому. Якщо не вдасться обрати місця, звідки дитині буде все добре видно й чутно, краще взагалі відмовитися від походу, бо малюк не зможе зосередитися на дії, йому доведеться напружувати зір та слух, від цього він швидко втомиться й втратить інтерес до дійства.

         Постарайтеся вийти з дому заздалегідь, бо побоювання запізнитися на виставу буде головною емоцією, пов’язаною з цим заходом. Бажано прийти до театру за ЗО хвилин до початку вистави.

         Якщо малюк перевтомлений або погано почувається, відвідування театру краще відкласти.

          Добре, якщо у гардеробі сина чи доньки є спеціальні “театральні” сукня чи костюм. Доречно мати й змінне взуття, адже навіть найгарніше плаття чи костюм не справлятимуть належного враження, коли на ногах теплі чоботи або черевики. Тим паче, коли надворі негода і взуття брудне.

        Поясніть синові чи доньці правила поведінки в театрі. Разом віднесіть речі до гардеробу й візьміть номерок.

        Не годуйте малюка під час вистави — це відволікатиме його увагу від того, що відбувається на сцені, й заважатиме іншим глядачам. А от в антракті юному театралові буде приємно й цікаво відвідати буфет, де його можна пригостити чимось смачненьким. Причому не обов’язково стояти з дитиною в довгій черзі, частування можна підготувати заздалегідь і взяти з собою.

          Відвідування театру можна зробити не лише приємним, а й корисним. Після закінчення ви¬стави обов’язково обговоріть з малюком її зміст, його враження та емоції. Орієнтовні запитання до наймолодших глядачів

• Чи сподобалася тобі вистава?

• Хто її головні персонажі? Що з ними відбувалося?

• Хто тобі найбільше сподобався? Чому?

• Чи переживав ти за персонажа? Чи хотів би йому допомогти? Як саме?

• Чи ти хочеш ще раз прийти до театру?

• Займати свої місця у глядацькій залі треба завчасно. Зорієнтуватися допоможуть театральні дзвінки: перший дзвінок лунає за 15 хв до початку вистави, другий — за 5 хв, третій сповіщає про початок. Заходити до зали після третього дзвінка не прийнято — це вважається ознакою невихованості.

• Проходити на своє місце слід обличчям до тих, хто вже сидить. При цьому варто перепросити за завданий клопіт і подякувати, якщо люди встають, щоб пропустити вас.

• Під час вистави не можна користуватися мобільними телефонами, знімати фото чи відео, вживати їжу та напої, голосно розмовляти, ходити по залі.

• Коли малюкові стає нудно, він голосно розмовляє або плаче, треба негайно вивести його з зали.

• Не поспішайте до гардеробу після закінчення вистави. Вкрай неввічливо показувати акторам спину, коли вони вийшли вклонитися. Для старших дошкільнят такої розмови буде замало. Вони вже можуть розповісти не лише про персонажів та сюжет п’єси, а й про свої почуття та емоції, викликані виставою. Зазвичай їм хочеться поділитися своїми враженнями. Допомогти юним театралам у цьому може бесіда.

• Про що ти подумав, коли...?

• Що ти відчував, коли головний персонаж.

• Що б ти зробив на його місці?

• Що тебе найбільше вразило?

• Якби ти був сценаристом, чи змінив би сюжет? Як?

• Чи могло б бути інше закінчення у цієї казки? Яке?

         Після перегляду вистави дитина зазвичай ще переживає події, що сталися з персонажами. Можна продовжити свято: розіграйте вдома сценки з іграшками або малюнками. Старші дошкільнята можуть разом з вами перевдягтися в театральні костюми (у вашому гардеробі, напевно, знайдеться щось відповідне) і показати у ролях уривки з казки членам родини, які не ходили з вами на виставу. Якщо ви добре продумали й підготували пер¬ший похід до театру, малюк нетерпляче чекатиме наступного. І хтозна, можливо, через роки вся родина збереться на виставі, де головну роль виконуватиме ваш юний театрал.

Музикуємо вдома!

- співайте разом зі своєю дитиною вдома колискові, забавлянки, пісні-небелиці тощо;

- слухайте разом із дитиною музику в живому виконанні, аудіозаписі;

- музикуйте з дитиною на музичних інструментах – справжніх, іграшкових чи виготовлених власноруч;

- імітуйте голоси персонажів під час читання з дитиною казок;

- влаштуйте вдома імпровізовані танцювальні виступи;

- готуйте разом із дитиною музичні номери, виступи-сюрпризи до родинних свят;

- грайтеся з дитиною в музичні ігри;

- поєднуйте діяльність дитини в побуті з творчістю;

- підтримуйте розмову з дитиною, коли вона ділиться своїми музично-естетичними враженнями;

- поповнюйте домашню музичну фонотеку музичними казками, дитячими піснями, мюзиклами тощо.

1. Домашні музичні заняття з дитиною варто проводити щодня, бажано в один і той самий час.

2. На початковому етапі домашні музичні заняття можуть тривати 10-15 хвилин.

3. Перш ніж проводити домашнє музичне заняття, слід створити для нього відповідні умови – подбати про хороше освітлення та затишок, вимкнути мобільний телефон, телевізор.

4. До кожного домашнього музичного заняття варто готуватися зазделегідь із належною відповідальністю.

5. Для музичних домашніх занять доцільно обрати співи, слухання музики, інструментальне музикування.

6. Перед тим як слухати з дитиною музику чи музикувати, слід навчити її слухати тишу.

7. Музичні твори для слухання мають бути високохудожніми, яскравими, зрозумілими і нетривалими за звучанням – 3-5 хвилин.

8. Домашні музичні заняття можна перетворювати на творчу майстерню з виготовленням музичних інструментів.

9. Необхідно ініціювати в дитини бажання створювати власні пісні, музичні казки, мініатюрні п’єси.

10. Домашні музичні заняття можна проводити на відкритому повітрі, спонукаючи дитину прислухатися до звуків довкілля.

1. Намагайтеся вчитися разом із дитиною.

2. Не порушуйте творчий процес дитини своїми зауваженнями та настирними порадами.

3. Привчайте дитину не боятися складних завдань, а знаходити різні та неочікувані варіанти їх розв’язання.

4. Сприймайте виконання спільного завдання з дитиною не як батьківське зобов’язання, а як творчість.

5. Ініціюйте домашні музикування та «хвилинки» співу.

6. Виявляйте щиру зацікавленість спільним музикуванням та захоплення від нього.

7. Створюйте під час спільного музикування з дитиною невимушену і творчу атмосферу.

8. Будьте у спільному музикуванні з дитиною співучасником процесу, а не ментором.

9. Перетворюйте домашнє навчання та музикування на музичних інструментах на захопливу гру.

10. Відвідуйте разом із дитиною філармонію, театр опери та балету, музично-драматичний театр.

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії). У зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.

Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.

Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.

Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м'яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла. Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому - заподіює людині шкоди.

Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наш внутрішній стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м'яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

        Людей мистецтва завжди турбувала проблема синтезу музики і кольору. Є таке поняття, як синопсія – це асоціація між зоровими і слуховими враженнями. Зв’язок між звуком і кольором був відомий ще стародавнім народом Китаю, Індії. При співставленні мажору і мінору звичайно виникає відчуття світлотіні: мажор – «світлий лад», мінор – «темний лад».

           Існує ще таке поняття – як кольоровий слух. Це загальна назва зорово-слухових асоціацій. Посередньою ланкою у виникненні кольорово-музичних асоціацій є емоційно-смислова оцінка тембрів і тональностей. При цьому окремі тони і тональності музичних творів асоціюються з певними кольорами. Кольоровий слух залежить від індивідуально-психологічних особливостей музичного сприймання та музичного виховання.
       Музика – це передусім мова відчуттів. Знайомлячи дитину з творами яскравого емоційного забарвлення, її спонукають до співпереживання, роздуму про почуте, але діти завжди чекають розповіді про зміст музики.

         Тому слід використовувати кольорові наочні посібники.
         Такі посібники створюють у малюків необхідні зорові уявлення для кращого засвоєння навчального матеріалу.

         Наочність не лише полегшує пізнавальну діяльність вихованців, а й організовує їх сприйняття, активізує процес запам’ятовування.
        Кольорові атрибути використовуються в різних видах музичної діяльності.
        Необхідно порівнювати звуки в музиці з кольорами, а мелодію – з лініями в малюнках.

Кольори допомагають і під час вивчення музичної грамоти:

·        Синій – До,

·        Ре – зелений,

·        Мі – салатовий, не темний.

·         Фа – це сонця жовтий зайчик.

·        Соль – оранжевий, гарячий,

·         Ля – такий, як мак, червоний,

·        Сі – рожевим цвітом повний,

                                 У музичній гамі звуки
                               Як барвисті мильні кульки.

           Використання кольорів у музичному вихованні стимулює творчий потенціал особистості. Музично-кольорову творчість дитини слід розуміти не як мету, а як засіб всебічного розвитку. Це дасть позитивні наслідки, які мають важливе значення для індивідуального розвитку дітей.

Музика в житті дитини

          Музичне виховання - частина естетичного виховання дитини. Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними видами мистецтва (музика, образотворче мистецтво, театр, хореографія, література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості. Музика в більшій ступені, ніж інший вид мистецтва доступний дитині.

           Як це прекрасно-знайомити дітей з музикою. Діти дуже люблять слухати. Треба більше і більше співати дітям без музичного супроводу, щоб вони не тільки слухали, але й розуміли, про що ця пісня, вслухувались в звучання слів та словосполучень.

         Музика, як і художнє слово чи картина, повинна стати для дітей способом вираження почуттів, настрою. Слухання музики розвиває інтерес до неї, любов, розширює кругозір, підвищує музичне сприйняття. Музика для слухання буває вокального і інструментально. Це можуть бути пісні виконані батьками, чи музичні твори у грамзапису, ауді та відео записи. Для кращого запам’ятовування пісні чи музичного твору, можна асоціювати його з тим, що бачить дитина навкруг себе. Намалювати те, про що вона чула. Дуже гарно запам’ятовують діти пісні з мультфільмів, тому, що вони сприймають пісню образно, відносно того чи іншого героя. Батьки повинні вчити дитину любити пісню, насамперед народну пісню, тому що народна пісня має художньо-виховну цінність.

         Для розвитку ритмічного сприйняття треба користуватись музичними інструментами. Але в домашніх умовах це можуть бути такі предмети: ложки, палички,  камінці, капронові пляшечки чи коробочки, які наповнюють крупою, горохом, квасолею. І граючи на такому інструменті, дитина покращує виконання пісні і одержує велике задоволення.

         Для розвитку танцювальних навичок - потрібно якомога більше розвивати у дитини потребу в рухах. Давати можливість розвивати танцювальну творчість, щоб дитина одержувала максимум задоволення.

           Якщо музика викликатиме у вашої дитини позитивні емоції, вона сприйматиме навколишній світ гармонійно і оптимально.

Фотоновини передового педагогічного досвіду музичного керівника Терьохіної Н.О. «Мої творчі задумки в музикотерапії»

             Музикотерапія передбачає використання спеціальної добірки музичних творів з метою впливу на емоційно – почуттєву сферу малюка, його духовного зростання, забезпечення релаксації та емоційного тла для оптимізації різних видів діяльності. Музику ми використовуємо для надання психолого – педагогічної допомоги дітям, тому що музика впливає на емоційну сферу дитини і є засобом невербальної комунікації та одним з можливих способів пізнання світу.

                До вашої уваги слухачів фото  знахідок у музикотерапії :

·        Оркестрове музикування з використанням методики К.Орфа;

·        Музично - дидактичні ігри  на розвиток творчості та імпровізації;

·        Логоритмічні вправи;

·        Музичний спів з інтелектуальним навантаженням;

·        Слухання музичних творів «для души».

            Музикатерапія  корисна як для дітей так і дорослих.  З лікувальною метою музику застосовують з давніх часів. Отже, залучення дошколят до різних видів музичної діяльності з використанням прийомів та методів музикотерапії, сприяє успішному розвитку їхньої творчої активності та впливає на психофізичний розвиток особистості.

 Музичне виховання є синтезом різних видів діяльності. Хотілося б охопити багато чого, хоча поглиблено займатися всім одночасно неможливо. Поговоримо сьогодні о театралізації.

          У процесі театралізованих ігор відбувається інтегроване виховання дітей, вони навчаються виразному читанню, пластиці рухів, співам, іграм на музичних інструментах. Створюється творча атмосфера, яка допомагає розкритися кожній дитині як особистості, застосовувати власні можливості і здібності. 

         Театралізація є стрижнем у роботі багатьох музичних керівників та вихователів. Елементи театралізації використовуються на заняттях, розваги, свята, починаючи з молодшої групи. Малюки з радістю зображують у невеликих сценках звички тварин, імітуючи їх рухи, голоси. 

         З віком завдання з театралізованої діяльності ускладнюються, діти інсценують невеликі казки, поетичні твори. До театралізації треба обов'язково залучати педагогів, які із задоволенням беруть на себе ролі героїв казок. Залучаються батьки до підготовки вистав, тим самим, намагаючись зблизити сім'ю із життям дітей в дитячому садку. Спільні заходи дорослих, більш старших дітей і молодших створюють обопільний інтерес до театрального виду діяльності.

          В театральній діяльності дітей є декілька розділів: ляльководіння, акторська майстерність, ігрова творчість, імітування гри на музичних інструментах, пісенна і танцювальна творчість дітей, проведення свят і розваг. 

         Для проведення занять, розваг і вистав, спільно з вихователями і батьками виготовляються декорації, атрибути, маски, костюми казкових персонажів, емблеми, шумові музичні інструменти (банки з крупою, камінчиками; коробки з паличками та ін). 

         З малюками слід приділяти велику увагу відображенню казкових образів тварин, аналізувати характер руху, інтонацію: летить велика і маленька пташка, веселі і сумні зайці, сніжинки крутяться, падають на землю. Використовуються вправи із  псіхогімнастики: полив дощик, дме вітер, сонечко, хмара. Потрібно пропонувати дітям іграшки, атрибути для переодягання, емблеми звірів для розігрування «Ріпки», «Курочки-ряби». Потрібно домагатися того, щоб діти передавали настрій, міняли міміку, проводити індивідуальну роботу з дітьми, заохочувати участь дітей у інсценуваннях, бажання грати роль. Діти вчаться правильно називати театральне обладнання, дбайливо до нього ставитися, орієнтуватися в просторі зали, стежити за розвитком дії. Велику увагу слід приділяти мовленню дитини, правильній вимові слів, побудові фраз, намагаючись збагатити мову. Разом складайте маленькі історії, підтримуйте колективні діалозі.

         У середній групі потрібно домагатися виразної мови, розвивати уявлення про моральні якості, аналіз ситуації про поведінку глядачів на виставі. Діти вчаться говорити про своє ставлення до подій, висловлювати це більш точно. Діти повинні бути чемними, уважними, вживатися в образ, вміти аналізувати свою гру і виконання інших героїв. Навчаються новим прийомам гри на музичних інструментах. Діти самі можуть придумати різні способи озвучування появи того чи іншого героя - приїзд конячки - ложки, дзвіночки, самостійно підбирали музичні інструменти для героїв казки: зайчику - барабан, ведмедика - бубон. 

         Використовуйте ігри на увагу, фантазію, вимагайте яскравої передачі різнопланового образу. У танцювальної творчості дитина самостверджується в собі, що стає прекрасним фоном для розвитку її інтелектуальної сфери. 

Підтримуйте ініціативу імпровізації на музичних інструментах: трикутниках, металофоні, ліжках.

         У старшій групі продовжуйте займатися збагаченням словникового запасу дітей. Вдосконалюйте інтонацію, музичні дані. Виховуйте гуманні почуття: чуйність, уміння радіти успіхам, засмучуватися разом при невдачах, прийти на допомогу у тяжку хвилину.