Заняття з розвитку мовлення дошкільників буде ефективним за умови повноцінної реалізації мовленнєвого потенціалу кожної дитини. Педагог повинен:

• забезпечувати зручне розташування дітей під час занять (по колу, півколом тощо), яке давало б змогу вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а й з однолітками;
• уникати надмірного академізму в підході до розв’язання мовленнєвих завдань заняття;
• добирати теми для обговорення так, щоб вони викликали інтерес, знаходили емоційний відгук у свідомості й душі кожної дитини;
• проводити заняття спокійно, впевнено, у жвавому темпі, водночас надаючи дітям можливість поміркувати;
• підтримувати фізичну і психічну активність дітей задля ефективності їхньої інтелектуально-мовленнєвої роботи;
• будувати з дітьми розмову, а не монолог вихователя;
• підвищувати рівень мовленнєвої активності, спонукаючи кожну дитину до участі в обговоренні, даючи можливість висловлювати власні думки;
• розвивати в собі вміння й звичку слухати дітей, не гасити мовленнєву ініціативу своєю надмірною активністю і досвідченістю;
• уникати втручання в розповідь дитини, виправляння помилок у процесі її мовлення;
• керуватися певними правилами під час постановки запитань –
  • формулювати запитання так, щоб спонукати дітей до відповіді;
  • адресувати запитання всім дітям, а вже потім викликати для відповіді одну дитину;
  • ставити запитання так, щоб у формулюванні було одне ключове слово, яке і вимагає правильної відповіді;
  • запитувати почергово кожну дитину, уникаючи звернень до дітей у тому порядку, в якому вони сидять;

• сприяти набуттю дітьми комунікативної взаємодії, даючи можливість спілкуватися з однолітками – запитувати, повідомляти, пропонувати, обстоювати думки;
• працювати щоразу з іншою дитиною, уникаючи багаторазових звернень до тієї самої дитини;
• залучати дітей до активного контролю за мовленням того, хто відповідає, та оцінювання відповіді мовця, ставлячи запитання –

•  чи правильною є відповідь?
• чи про все розповів мовець?
• Чи по порядку він розповідав?

• пропонувати творчі завдання, опираючись на особистий досвід дітей;
• чергувати мовленнєві завдання з іншими видами дитячої діяльності для збереження інтересу й ініціативності дітей до навчального матеріалу заняття;
• уникати надмірної захопленості наочністю і технічними засобами навчання, що відволікають увагу дітей і стримують мовленнєву активність;
• підтримувати увагу дітей різними способами, як-от – переключення уваги, сюрпризні моменти, проблемні запитання тощо, уникаючи зауважень дисциплінарного характеру;
• закріплювати мовленнєві вміння, набуті на заняттях, під час різних видів діяльності, як-от гра, праця тощо.

(Психологічні рекомендації вихователям)

1.Оскільки дитина діє за прикладом людей, які її оточують,то на перше місце виходять добрі взаємини між батьками й педагогами,з якими спілкується дитина.

2. Намагайтеся в дитячому колективі створити таку атмосферу, яка б не обмежувала дій дитини. (Уникайте неаргументованих висловів: „Так не можна” (чому?), «Так не гарно» (чому?). Проведіть із дітьми бесіду про те, до яких стосунків з однолітками у групі вони прагнуть.

3.Ефективним методом подолання байдужості дитини та неприязного ставлення до однолітків є організація театралізованої діяльності (інсценізація добре знайомих та улюблених казок).

4. Змістовим матеріалом для ігор - демонстрацій та інсценувань можуть бут не тільки казки, а й спеціально створені вихователями оповідання, в яких ідеться про виникнення якогось непорозуміння чи конфліктної ситуації.

5. Доцільно для налагодження контактів серед дітей використовувати моделювання ситуацій спілкування на комбінованих заняттях із мовленнєвих та продуктивно – творчих видів діяльності.

6. Час від часу вихователеві варто вдаватися до бесіди – аналізу, бесіди – узагальнення, аби показати переваги позитивних вчинків та формування у дітей гуманних взаємин.

7. Доцільно, порадившись із дітьми, встановити добрі традиції у групі, наприклад,зустрічати одне одного усмішками, веселими репліками. Це також сприятиме покращенню стосунків. 8.Одним із засобів формування позитивних взаємин є здійснення особистісно зорієнтованого підходу у виховані, який базується на самоповазі дитини, наданні їй права на вільний вибір партнера, дій, способу спілкування. 9.Створюйте умови, що сприяють встановлення та розвитку дружніх,приязних стосунків між дітьми. Проводьте ігри, аби зняти у них напруження, це їм змогу виявити здатність до співпереживання. 10. Визначте дітей, які схильні усамітнюватися. Спонукайте інших дітей запрошувати їх до спільних ігор. 11. Обговорюйте негативні вчинки, не зачіпаючи гідності дитини (скажімо, на прикладах персонажів художніх творів).

вихователь Компанієць Галина Василівна,

комунального дошкільного навчального закладу № 13 "Малятко" комбінованого типу корекційно - відновлювального спрямування, м.Покров

            Економічне виховання — процес формування у людини сучасного економічного мислення, почуття бережливого хазяїна, працелюбності, старанності, діловитості, організованості і завзятості. Економічне виховання в сучасний період — актуальна проблема як для дітей, так і для дорослих. Для відбудови економіки держави, для грамотного вирішення великих і малих економічних завдань треба серйозно займатись економічним вихованням підростаючого покоління, і насамперед здійснити перелом у відношенні до трудової діяльності, ресурсів держави, до господарювання, до державної, комунальної і приватної власності. Велику кількість цих питань доводиться вирішувати вперше. В Україні дуже малий досвід нових ринкових відносин і вже чимало накопичено «досягнень» шкідливої і ворожої народу економіки. Питання: «Чи потрібно і навіщо дошкільнику економічне виховання?» — набуває нині особливої актуальності і вимагає серйозної педагогічної корекції. Чим більше діти дошкільного віку стикаються із соціальною дійсністю, побутом, тим більше виникає у них питань. Повсякденне життя, сім’я, спілкування з однолітками, нарешті, виховно-освітня робота в умовах дитячого садка формують той емпіричний досвід, який стає базою для подальшої роботи з економічного виховання. І ось тут-то педагог повинен стати для дитини авторитетною людиною, який допоможе правильно осмислити нові явища, факти, поняття. «Економічне виховання дітей в сім’ї», показує: з дітьми дошкільного віку в цьому напрямку система цілеспрямованої роботи поки не склалася. Закордоном приділяють пильну увагу підготовці підростаючого покоління до життя, праці, до вміння заробляти свої гроші і мати свою справу. Спеціальні економічні програми ставлять своєю метою формувати з дитячих років економічне мислення, поважати людей, які вміють працювати в бізнесі, дітей навчають орієнтуватися в рекламі, правильно, ощадливо, за призначенням витрачати кишенькові гроші, не купувати непотрібних речей, не заздрити придбанням однолітків, розраховувати на свої можливості. За даними психологів, на кордоні дошкільного та шкільного віку відбувається як би змикання зв’язків між двома найважливішими сферами життя — світом людських відносин і предметним оточенням. Один світ опосередковується іншим. Старші дошкільники починають виділяти себе в системі взаємин через предметно – операційну діяльність, зокрема трудову, яка згодом починає визначати особистісну природу в системі відносин. Саме в цей період відбувається стрибок у становленні особистості, її базових психічних підстав. І, природно, випустити з уваги цей період дорослим ніяк не можна.

           Саме тому вихователь Компанієць Галина Василівна розпочинаючи роботу над проблемою «Застосування активних методів роботи зі старшими дошкільниками з розвитку економічної компетентності» поставила собі за мету — розкрити дитині навколишній предметний світ як світ духовних і матеріальних цінностей, як частину загальнолюдської культури і в процесі пізнання навчити відповідним формам поведінки. На погляд педагога, ефективність економічного виховання багато в чому визначається тим, яка моральна основа закладається в особистості дитини. У процесі економічного виховання, поряд із засвоєнням основних економічних категорій, відбувається формування моральних якостей дошкільників, що знаходить вираз у вчинках і поведінці.

         Механізм формування основ економічної культури у дітей дошкільного віку являє собою єдність формування морально-економічних знань, уявлень, почуттів і звичок поведінки.

          Працюючи у цьому напрямку педагог визначила основні завдання з економічного розвитку дітей дошкільного віку:

         Для організації роботи в означеному напрямку вихователь у групі створила доречне, модифіковане розвивально – ігрове середовище, в якому є:

           Для ефективної організації навчально – пізнавальної роботи з малюками застосовує такі різнопланові прийоми:

• Ігрові ситуації, сюрпризні моменти

• Показ, інструкції, пояснення

• Припущення, порівняння

• Умисне допускання помилки

• Створення проблемних ситуацій

• Запитання творчого та проблемного характеру

• Загадки

• Вказівка, підказка, порада

• Схвалення, заохочення

             На думку вихователя економічна освіта має здійснюватися систематизовано, тільки тоді вона дасть позитивні результати. Тому починати цей процес в дошкільному закладі, треба його поступово розширювати та поглиблювати в початковій та середній школі. Компанієць Г.В. вважає, що надзвичайно важливе значення для цілісного розвитку дітей має гра. В ігровій діяльності розвиваються мовлення й мислення кожної дитини, формуються її почуття й сприймання світу, збагачується емоційна сфера. Саме у грі діти наслідують форми суспільних відносин людей, поступово опановують моральні норми й починають керуватися ними у своїх стосунках з дорослими й іншими дітьми. Через гру дошкільники освоюють та пізнають світ. Вона є тим механізмом, що перетворює зовнішні вимоги соціального середовища на власні потреби дитини. Педагог переконана, що однією з найбільш ефективних форм роботи з дітьми в сфері економічного виховання є економічні ігри. Вони сприяють закріпленню й розширенню знань про економічну сферу діяльності дорослих, виробленню елементарних практичних навичок у сфері економічних відносин. Окрім завдань загальної цільової спрямованості ці ігри розвивають психічні процеси, інтелект дитини, удосконалюють особистісні якості, створюють передумови для психологічної підготовленості та залучення до економічної сфери діяльності. Прагнучи розширити уявлення дітей про життя в сучасному суспільстві та допомогти вихованцям розібратися в сутності економічних відносин вихователь пропонує дітям дидактичні та сюжетно-рольові ігри,сюжетно – дидактичні, ігри – стратегії, ігри – змагання, ігри – перетворення, ігри – асоціації, ігри – ситуації тощо. Вони в них дізнаються про те, що таке професія, праця, товар, гроші. Галина Василівна переконана, що здійснюючи багато дій в іграх і вправах, дитина закріплює важливі соціально-економічні знання в цікавій для себе формі. Ці ігри дають змогу зробити економіку зрозумілою для дошкільників, забезпечують органічне практичне входження дітей в економічні відносини. Поглибленню економічних знань дітей найліпше сприяють різні види ігор, що містять чітко визначену ціль, передбачають розподіл обов'язків між дітьми та спільну покрокову реалізацію мети. Такі ігри сприяють: • - усвідомленню суспільних відносин; • - формуванню економічного досвіду; Навчають: • - планувати дії; • - передбачати можливі наслідки; Розвивають: • - самоконтроль; • - вміння взаємодіяти та колективно мислити. Система роботи з економічного виховання сприяє формуванню в кожної дитини економічного мислення, уміння орієнтуватись у нестандартних ситуаціях, проявляти ініціативу та самостійність, бути в майбутньому активними та свідомими учасниками соціально-економічних відносин.

           Діти старшого дошкільного віку знайомі з назвами різних професій, але не зовсім точно усвідомлюють значення кожної з них; наприклад, недостатньо розуміють роботу менеджера, хоч це слово уже є у словниковому запасі. Діти розуміють призначення торгових закладів, стараються бути економними та ощадливими, але усвідомити правила економічної діяльності їм ще важко. Більшість дошкільників не знає, як поводитися з грішми, як їх витрачати економно. Діти осмислюють пов’язані з економікою риси: бережливість, ощадливість, працьовитість; починають формуватися навички раціональних дій. У дітей розвинені навички економного витрачання і використання матеріалів, бережливе ставлення до речей, іграшок, посібників. Саме тому Компанієць Г.В. застосовує в роботі з дітьми ІКТ – технології: • Мультимедійні презентації за різними напрямками економічного виховання. • Електроні ребуси та загадки. • Мультфільми. • Комп’ютерні ігри з економічним змістом. • Відеофільми економічної спрямованості «Бережіть воду», «Світлоекономіка» тощо.

        Дуже важливо, щоб дошкільнята усвідомлювали: взаємини людей — велика цінність, їх треба всіляко підтримувати й збагачувати. Слід учити дітей розуміти стан іншої людини, поважати її почуття, рахуватися з її інтересами.

Молодший дошкільний вік

Завдання

       Виховувати любов до батьків і членів сім'ї. Розвивати готовність до спільної з дорослими діяльності. Виховувати інтерес до людей: довіру до вихователя, увагу до вимог дорослих, доброзичливе ставлення до товаришів. Учити відчувати настрій близьких, знайомих людей та однолітків, відгукуватися на стан іншої людини (допомогти, приголубити, втішити).

Блок 1. Життя — це щастя

       Мета : Розкривати дивовижну красу і щастя людського життя.

Допомагати відчути радість від того, що ми живемо, вдячність тим, хто подарував життя. Актуалізувати почуття любові до батьків і близьких людей. Спостереження предметів, об'єктів довкілля, діяльності людей у дошкільному закладі, на прогулянці.

    Форми роботи :

·        Проблемні ситуації: "Лялька: хто вона?" {аналіз схожості та відмінності між людиною та лялькою); "Квітка і людина: що в них спільного?"

·        Гра "Чарівні слова".

·        Слухання колискових пісень.

·        Бесіди на тему: "Що означає — жити?", "Хто дарує нам життя?"

·        Узагальнення. Життя — це велике щастя. Спасибі тим, хто дав його нам!

Блок 2. Найдорожчі люди

    Мета : Прищеплювати почуття вдячності за життя. Розкривати значення почуттів любові дітей до батьків, батьків до дітей. Учити бути уважними, допомагати, завжди виявляти співчуття.

      Форми роботи :

·        Розмови про маму й тата.

·        Складання з допомогою вихователя сюжетів з родинного життя.

·        Малювання на тему родинних взаємин "Ми разом — сім'я".

·        Ігрові вправи (ласкавий дотик, добрий погляд, думка про дорогу людину).

·        Виготовлення сюрпризів-по-дарунків близьким людям.

·        Бесіда "Що можна дарувати щодня?" {Усмішка, поцілунок, ласкаве слово — способи прояву любові до близьких нам людей)

·        Бесіда "Мама і тато — найдорожчі у світі люди".

·        Узагальнення. Ми для мамусі й татуся — найбільша радість у житті.

Блок 3. Подяка за добро

      Мета : Пояснювати дітям, що дорослі повсякчас про них дбають, створюють умови для гарного життя, захищають. Тож добрі вчинки дітей — найкраща нагорода дорослим за доброту. Закріпити почуття захищеності, що ґрунтується на взаємній довірі та любові дітей і дорослих.

       Форми роботи :

·        Ігри на розвиток симпатії: "Лялька заблукала...", "Самотній ведмедик", "Хто хоче мати друга?".

·        Розмови вихователя з дітьми про рідних людей: "Мої найближчі люди", "Я і моя мама", "Мій тато — найдобріший", "Моя бабусенька", "Дідусь наш наймудріший".

·        Бесіда "Хто піклується про нас у садочку повсякчас?".

·        Розповіді вихователя "Коли я була маленькою...".

·        Ігри-вправляння у встановленні стосунків з іншими людьми: як вітатися, виявляти турботу, запитувати про здоров'я, поступатися місцем.

·        Узагальнення. Наші близькі завжди дбають про нас, тож будемо вдячні їм за це.

Блок 4. Людина живе добром

     Мета : Дати уявлення про добро. Розвивати в дітей прагнення робити добрі вчинки, не допускати в серце негативне ставлення до людей. Виховувати доброзичливість, готовність прийти на допомогу.

      Форми роботи :

·        Інсценування новел Василя Сухомлинського з книги "Хрестоматія з етики" (за участю вихованців старшої групи), аналіз сюжету, роз'яснення морально-етичного змісту.

·        Гра "Подорож у Царство Доброти".

·        Ігрові вправи-перевтілювання у тепле сонечко, весняний дощик, лагідний вітерець, добре серце, ласкаву усмішку.

·        Вправи: "Просимо сердечного тепла у Сонечка", "Віддаємо тепло іншим людям".

·        Бесіда "Добрі почуття".

·        Узагальнення. Серце людини сповнене доброти. Доброта людину зігріває, робить потрібною іншим людям. Даруй людям гарний настрій,— і гарний настрій буде в тебе.

Блок 5. Як любити людей

      Мета : Розвивати інтерес до людини. Дати знання про те, що всі люди різні, цікаві й важливі. Виховувати бажання співпереживати, приносити радість, дбати про людей.

       Форми роботи :

·        Розповіді вихователя про взаємини дітей, дорослих, людей похилого віку: "Сонце у кожній людині".

·        Ігрові вправи: "Я — чарівник", "Ми — сонячні люди".

·        Психотехнічні ігри: "Передаємо тепло серця й добро один одному", "Поділися усмішкою, і до тебе усмішок повернеться багато".

·        Бесіда "Лагідні слова".

·        Малювання "Країна сонячних людей".

·        Узагальнення. Люби людей, і люди любитимуть тебе.

Блок 6. Люди і я

     Мета : Розширювати уявлення про людей. Учити виявляти доброзичливе ставлення до них, прагнути до взаємодії. Збагачувати позитивний досвід добрих почуттів, вчинків та взаємин. Формувати навички ввічливого спілкування.

        Форми роботи :

·        Бесіди: "Яких людей я знаю", "З ким добре гратися", "Мої друзі", "Мирися, мирися, мирися.,.".

·        Розповіді про дорослих та однолітків: якими їх бачить дитина, якими б вона хотіла їх бачити.

·        Розігрування казкових сюжетів "Голос серця", "Промінь доброти".

·        Ігрові вправи та психотехнології: "Передаємо тепло одне одному", "Миттєвості радості", "Засвітити сонце в своєму серці (згадати добро інших) та зігріти ним людину".

·        Розповіді вихователя про доброзичливість, уважність, ввічливість.

·        Вправи на вживання ввічливих слів та виразів.

·        Узагальнення. Той, хто дивиться на людей щирими очима, відчуває сердечне тепло, говорить ввічливі слова, — щасливий, бо у відповідь отримує те саме.

Старший дошкільний вік

Блок 1. Кого ми називаємо людиною

     Мета :        Збагачувати уявлення про людей, їхні взаємини, душевні стани. Розвивати чуйне ставлення до людей. Учити розуміти емоції людини та відповідно реагувати на них. Поглиблювати уявлення про свої можливості, досягнення, розвивати почуття власної гідності.

      Форми роботи :

·        Бесіди: "Що таке душа людини?", "Любов живе у нашому серці". Дати уявлення про те, що люди — господарі своїх почуттів, а почуття — живий відгук на все, що відбувається.

·        Розповіді з досвіду дітей "Коли мені було добре", "Як я був щасливий".

·        Гра "Різноколірні парасольки".

·        Подорож до казкової Країни Душевності.

·        Гра "Чарівна квітка (пелюстки — наші бажання)".

·        Малювання "Що є в домівці наших почуттів".

·        Продовження розповіді вихователя, яка починається словами: "Добрий хлопчик побачив ,..", "Старенька бабуся ...", "Дівчинка загубила іграшку..." тощо.

·        Ігри на розвиток "мови почуттів".

·        Узагальнення. Кожна людина має душу. її треба берегти та поважати — і свою, і душі інших людей.

Блок 2. Мої найулюбленіші люди

        Мета : Учити бачити красу близьких людей, розуміти душевні стани близьких. Розвивати навички турботливого ставлення до них.

Форми роботи :

·        Бесіди про маму, тата, бабусь, дідусів, братиків та сестричок: "Любов до мами", "У кого батько, в кого мати— тому є з ким розмовляти, в кого братики, сестрички — тому є з ким погуляти", "Рід. Родовідне дерево".

·        Розповіді дітей: "Моя родина", "Традиції нашої сім'ї", "Свята у нашому домі".

·        Душевні роздуми "Якби я була мамою моєї мами...", "Добрі руки бабусеньки", "Чому татко найсильніший" та ін.

·        Придумування та розігрування ситуацій морального змісту: "Старший і молодший", "Приїзд родичів", "Ідемо на гостину до бабусі".    .

·        Аналіз актуальних для дітей життєвих подій, що відбулися з ними та членами їхніх родин.

·        Душевне налаштування: "Як піклуватися про найрідніших людей щодня".

·        Ігри в сім'ю.

·        Узагальнення. З родини йде життя й доля людини.

Блок 3. Людина серед людей

    Мета : Формувати уявлення про те, що людина сильна своїми зв'язками з іншими людьми. Збагачувати душу дитини почуттями радості та захоплення. Розвивати відповідальність, щирість, відвертість.

      Форми роботи :

·        Бесіди: "Ти не один", "Ти живеш серед людей".

·        Читання та обговорення оповідань Василя Сухомлинського з книги "Хрестоматія з етики".

·        Розповіді вихователя про цікавих людей.

·        Розповіді з досвіду дітей: "Кого я вважаю справжньою людиною", "З ким би я хотів зустрітися в житті".

·        Ігрова вправа "Вогник душі" (вправляння в проявах доброти й приязні).

·        Малювання свого майбутнього.

·        Заняття: "Наші імена", "Ми всі такі різні й неповторні", "Хлопчики й дівчатка — які вони?".

·        Узагальнення. Люди сильні один одним. Трої, цінувати життя й добре ставлення до тебе інших людей. Ми цікаві своєю неповторністю та несхожістю на інших.

Блок 4. Милосердя

Мета : Розвивати розуміння моральності. Формувати уявлення про суть милосердя як важливого прояву моральності людини. Підтримувати позитивні вчинки дітей, збагачувати їхній досвід гуманної поведінки. Виховувати прагнення бути милосердними.

Форми роботи :

·        Бесіди: "Що для людини наймиліше?", "Кого люди люблять?",  "Де живе добро?".

·        Розповіді вихователя про совість і доброту як внутрішній голос людини.

·        Ігри-аутотренінги: "Сонячне тепло", "Світло душі", "Сила добра".

·        Хвилини доброти: налаштування на сонячну любов, добро, тепло та світло.

·        Ігри-тренінги: "Сонячний зайчик у серці", "Світло нашої любові".

·        Розігрування епізодів з життя.

·        Розв'язування проблемних ситуацій — аналіз моральних категорій: "нагорода за добро", "глухе серце",  "голос совісті".

·        Чарівна "Скриня добрих справ" у групі (розповіді дітей про добрі вчинки).

·        Узагальнення. Милосердя — ознака справжньої людини.

Блок 5. Дружба і товаришування

      Мета : Розвивати уявлення про дружбу й товаришування як прояв людяності. Закріпити поняття турбота, щирість, взаємодопомога. Розвивати прагнення встановлювати добрі стосунки з людьми. Спонукати до дружніх і товариських взаємин з однолітками, привчати до відповідальності за свої вчинки, гуманного ставлення до іншої людини.

       Форми роботи :

·        Бесіди про дружбу і товаришування: "Справжній друг— який він?", "Дружба — велика сила".

·        Розповіді дітей про своїх друзів.

·        Малювання на тему "Про якого друга я мрію".

·        Психотехнічні вправи: "Тепло рук друга", "Знайди друзів".

·        Театралізовані вправи: "Незнайко та його друзі", "Як Крокодил Гена шукав друзів".

·        Узагальнення. Друг — це той, з ким тобі надійно, на кого ти можеш в усьому покластися.

Блок 6. Багатство спілкування

       Мета : Розвивати уявлення про значення спілкування в житті людини, про те, що воно є засобом впливу на думки, почуття, поведінку людей. Учити передавати словами багату палітру людських почуттів. Формувати навички гуманістичного спілкування. Збагачувати "мову почуттів1", наповнюючи її гуманним змістом та ввічливими формами.

       Форми роботи :

·        Бесіди про спілкування як прояв інтересу до людей: "У Країні Ввічливості та Доброти".

·        Розповіді дітей про їхній досвід спілкування.

·        Обговорення питань культури спілкування, що цікавлять дітей.

·        Створення кодексу ввічливого спілкування.

·        Розігрування життєвих ситуацій спілкування з досвіду дітей.

·        Ігри-тренінги на виховання культури спілкування.

·        Вправа "Зичимо добра".

·        Узагальнення.  Щире спілкування — життя окраса.

Блок 7. Доброта — найвища чеснота

       Мета : Розвивати уявлення про моральні якості людини, про те, що люди гарні душею, добрими вчинками. Учити власним добрим вчинкам. Виховувати доброту, турботливість, відповідальність.

       Форми роботи :

·        Бесіди про добре ставлення до людей, природи, речей.

·        Обговорення добрих вчинків відомих дітям літературних персонажів.

·        Складання дітьми розповідей про добре ставлення до казкових персонажів: "Хто допоміг добрій дівчинці шукати братика?", "Чому Принц знайшов Попелюшку?", "Що потрібно Бабі-Язі, щоб стати доброю?".

·        Розгляд репродукцій художніх портретів дітей. Визначення внутрішнього емоційного стану тих, хто на цих картинах зображений.

·        Колективне складання казки "Пригоди Доброї людини".

·        Інсценування "Школа Добра й Любові".

·        Ігри-тренінги: "Вогники доброти у нашому мовленні", "Усмішка — дзеркало душі".

·        Бесіда "Будь хазяїном своїх вчинків".

·        Узагальнення. Доброта — мова нашого серця.

Блок 8. Взаємини з людьми

       Мета : Розвивати уявлення дітей про значення добрих взаємин у житті людини. Збагачувати особистісну етичну культуру. Вчити аналізувати себе, хороше та погане в думках, справах та вчинках. Виховувати прагнення творити добро.

          Форми роботи :

·        Бесіди: "Коли людина почувається щасливою?", "Для чого людині бути серед людей?", "Як добро повертається до того, хто його робить?".

·        Розповіді дітей з власного досвіду "Добрий спогад".

·        Колективне складання кодексу Товариства Добрих Справ.

·        Виконання пісень про доброту.

·        Гра "Перетворення недобрих слів на добрі".

·        Узагальнення. Поспішайте робити добрі справи.

Блок 9. Довіра до людини

     Мета : Сформувати уявлення про довіру до людей як складову духовності людини. Збагачувати етичну культуру через розширення поняттєвого апарату дітей у сфері людських взаємин. Удосконалювати практичний досвід проявів сердечної доброти та любові до людей, які навколо.

     Форми роботи :

·        Бесіди: "Що живе в душі людини?", "Чому слід довіряти людям?", "Як поводитися, зустрічаючись з незнайомими людьми?".

·        Складання дітьми творчих розповідей "Якби я був чарівником, то зробив би людей..."

·        Зображення дітьми улюбленого казкового персонажа в малюнках, інсценівках, складання розповідей про його моральні якості.

·        Психотехнічні ігри: "Я — добра Фея", "У зачарованому царстві", "Дзеркало наших відносин".

·        Складання розповідей "Довіра — що це таке?".

·        Розв'язання практичних життєвих ситуацій етичного змісту.

·        Узагальнення. Хочеш жити у злагоді зі світом — довіряй людям.

Блок 10. Людяність — талант любові й добра

      Мета : Узагальнити уявлення дітей про значення людяності. Поглиблювати досвід гуманної поведінки дітей. Сприяти усвідомленню ними значення духовно-моральних заповідей.  Формувати потребу в творенні добра.

       Форми роботи :

·        Бесіди про красу добрих вчинків і почуттів.

·        Гра "Вітаємося зі світом".

·        Творчі ігри з виховання емоційної культури.

·        Розповіді дітей про дотримання норм людяності у колі сім'ї: "Як потрібно піклуватися про маму?", "Чи вмієш ти довіряти молодшому братикові?", "Як-виявити любов до тата?" тощо.

·        Ігри:  "Зазирни у мамині очі",  "Батьківська усмішка".

·        Аналіз та практичне розв'язання життєвих ситуацій.

·        Узагальнення. Люби людей — будеш щасливим.

    Шильнікова Тетяна Петрівна

вихователь - методист, має педагогічне звання "старший вихователь"

комунального дошкільного навчального закладу № 13 "Малятко"

комбінованого типу, корекційно - відновлювального спрямування, м.Покров

           Торкаючись теми виховання здорової дитини-дошкільника, не можна лишити осторонь питання безпеки життєдіяльності малюка. Відомо, що в будь-якому віці, а в дитинстві особливо, людину підстерігає багато небезпек.
           Статистика свідчить, що в кожній країні щорічно гинуть сотні дітей від нещасних випадків, які трапляються не тільки на вулиці, але й удома. Проте більшість таких трагедій можна і потрібно попередити, вживаючи елементарних заходів безпеки.

          Щоб запобігти нещасним випадкам із дитиною, необхідно створити вдома відповідні умови для безпеки малюка. Це важлива проблема, вирішити яку повинні дорослі, насамперед ви, шановні батьки. Заходи щодо попередження травм дітей необхідні так само, як і елементарні вміння мами й тата надати першу допомогу своєму синові чи доньці в той час, якщо лиха все ж таки уникнути не вдалось.

          Що ж саме ми маємо на увазі, коли говоримо про умови безпеки дитини вдома? Зупинімось на конкретних аспектах цієї проблеми. Суттєву небезпеку для дитини представляє електричний струм. Поговоріть з малюком про те, що електрострум може бути «другом» і «ворогом» одночасно. Поясніть дитині, що не можна торкатися (особливо мокрими руками) електроприладів, розеток та електродротів, що небезпечно брати дріт, який висить, стояти під деревом під час грози тощо. У приміщеннях, де живуть діти, має бути обов’язково справною та усуненою від можливості контакту з нею дитини електропроводка.

     Меблі по можливості повинні бути без гострих країв. Двері на балкон за відсутності дорослих в кімнаті мають бути зачиненими. Крани газових пальників у кухні також повинні бути закритими. Краще, якщо вони будуть взагалі поза досяжністю дітьми. Усі гострі, ріжучі та колючі предмети (голки, шила, ножі, леза тощо) мають знаходитися в закритих шухлядах під замком. Діти не повинні також мати доступ до домашньої аптечки. Пам’ятайте, що таблетки та пігулки малюкам часто уявляються цукерками. Не слід також давати дитині ліки з пляшечки без етикетки. Усі рідини, якими ви користуєтеся для господарчих потреб, мають бути під ключем.
     Дитина 3-4 років обов’язково має бути навчена виконанню елементарних правил безпеки в довкіллі:

•Ø не кидатися камінням і твердими сніжками;

•Ø не дражнити тварин;

•Ø не гратися з вогнем, не торкатися дротів, що лежать на землі;

•Ø не чіпати газових кранів;

•Ø під час переходу вулиці дивитися спочатку ліворуч, а потім праворуч;

•Ø ходити тільки по тротуарах;

•Ø не висовувати руки та голову і не нахилятися із вікон автобусів, тролейбусів, трамваїв та поїздів;

•Ø не входити та не застрибувати в транспорт, який вже рушив з місця;

•Ø швидко переодягтися та змінити взуття, якщо воно промокло.
            Розкажіть дитині про небезпеку вогню та про те, що в жодному разі не можна гратися сірниками і запальничками, а якщо виникла пожежа, треба одразу звати на допомогу.

   Часом небезпека може підстерігати дитину, здавалося б, з зовсім несподіваного боку. Наприклад, небезпечними для здоров"я і життя малят можуть бути звичайні іграшки. Так, деякі з них (особливо це стосується так званих імпортних іграшок, які Не пройшли сертифікат якості в Україні) фарбують шкідливими фарбниками. У середньому дошкільному віці діти ще іноді тягнуть іграшки до рота, і це призводить до тяжких отруєнь. У цьому аспекті доречно згадати про повітряні надувні кульки. Маски, виготовлені таким самим чином, викликають у дітей подразнення дихальних шляхів та екзему шкіряного покрову. Пухнасті м’які іграшки, як правило, виготовляються із синтетичних матеріалів, що протипоказані гігієнічними службами. Вкрай небезпечні й іграшки, що стріляють пістонами.
        Дитячі іграшки не повинні містити шкідливих для організму малюка речовин: важких металів, лаку, свинцю, хрому та ін. Небезпечні для малюків предмети, які легко ламаються і мають гострі краї або надмірно важкі.
Поясніть дитині, що олівці і стержні кулькових ручок не можна гризти.
Порада: купуючи іграшки, вимагайте сертифікат якості, який обов’язково повинен бути у продавця. Цей документ гарантує гігієнічність і безпеку Не женіться за дешевизною: краще менше іграшок, але якісних.
Перебуваючи поза домом, вивчайте місцевість, куди прийдете з малюком погуляти. Відпочиваючи біля відкритого водоймища, не залишайте дітей поза увагою.

         Послідовно та поступово знайомте дітей з правилами дорожнього руху, привчайте переходити вулицю тільки на зелене світло. Якщо ви вирішили завести собаку, оберіть породу, що любить дітей. Статистика останніх років жахлива: величезна кількість дітей, травмованих домашніми собаками, залишаються інвалідами на все життя. Найбільш небезпечними для малюків є вівчарки, російські борзі, лайки, доги тощо.

          Привчайте дитину піклуватися про себе. З 3-4 років малюка слід знайомити з елементарними відомостями з анатомії та фізіології людини: як б’ється сердечко та як його охороняти, чи багато в легенях повітря і яке повітря корисне, як важливо мати красиву осанку.
        Розкажіть дитині про користь свіжого повітря, шкідливість пилу, формуйте потребу жити у чистому помешканні.

         Покажіть малюку отруйні рослини, гриби, кущі та поясніть, чому не можна тягти до рота (куштувати) невідомі ягоди, листочки, травинки. Корисно дитині дізнатися також про шкідливих та небезпечних для здоров’я комах: кімнатну муху, лісового кліща, блоху, вошу тощо.
        У разі, якщо нещасний випадок з дитиною все ж трапився, батьки мають не втрачати холоднокровності, не впадати в паніку і по можливості, швидко намітити план своїх дій.

       Найчастіше у дітей-дошкільнят бувають порізи і подряпини. Якщо при цьому немає кровотечі, рана не забруднена, найкращий засіб - промивання чистою (краще кип’яченою) водою, а потім перекисом водню. При глибоких порізах та забрудненнях рани слід звернутися до лікаря. Під час кровотечі потрібно її зупинити шляхом підняття пошкодженої кінцівки та накладання пов’язки із стерильного бинта. При носовій кровотечі дитину слід посадити так, щоб голова була трохи нахилена назад, розстібнути комірець та накласти холодний компрес на перенісся або на потилицю, при цьому шмаркатися чи затискати хусточкою ніс не дозволяється. Пам’ятайте, що першу допомогу малюкові потрібно надавати при кожній подряпині чи порізі. З побутових травм у малят найбільш трагічними бувають опіки, викликані гарячими рідинами або вогнем газового пальника. Тому каструлі з гарячими стравами не можна ставити на край плити, а дитину слід навчити не підходити до плити і не гратися з сірниками, які, до речі, мають знаходитися в недоступному для малят місці. Під час невеликого термічного опіку потрібно накласти стерильну пов’язку на обпечену ділянку шкіри. При опіку великої ділянки шкіри дитині потрібно дати випити гарячого чаю, а потім доставити в лікувальний заклад. Хімічні опіки можуть бути викликані потраплянням до ротової порожнини каустичної соди, оцтової кислоти тощо. У такому випадку рот та шлунок необхідно промити теплою водою і терміново доставити Дитину до лікарні. Іноді діти отруюються якимись ліками або хімічними речовинами. Після виклику швидкої допомоги слід не перешкоджати блювоті або навіть спровокувати її, потім дати дитині випити води для повторної блювоти, на живіт та на ноги покласти теплий компрес. При всіх інших видах нещасних випадків терміново доставити до лікувального закладу або викликати швидку допомогу.

Бережіть своїх дітей!

       Кібець Оксана Володимирівна

вихователь логопедичної групи, має педагогічне звання "виховатнль - методист"

комунального дошкільного навчального закладу № 13 "Малятко"

корекційно - відновлювального спрямування, м.Покров

            Проблема патріотичного виховання  підростаючого покоління сьогодні одна із найголовніших. Виховання дітей та молоді в сучасному українському суспільстві в умовах економічного і політичного реформування, коли суттєво змінилося соціокультурне життя підростаючого покоління, принципи функціонування освітніх установ  обумовили проблеми виховання патріотичних почуттів у громадян України і висунули нові завдання щодо створення суверенної, економічно розвиненої, цивілізованої, демократичної держави, яка забезпечує конституційні свободи, права і обов’язки її громадян з повною гарантією їхньої правової і соціальної захищеності. Це обґрунтовує необхідність формування у громадян, і, перш за все у підростаючого покоління, високих етичних і морально – психологічних якостей, серед яких важливе місце посідає патріотизм, громадянськість, відповідальність за долю Вітчизни і готовність до її захисту.  У  зв’язку з цим значно зросла роль дошкільного навчального закладу, підвищення суспільного статусу патріотичного виховання в дошкільній освіті через оновлення його змісту і структури на основі вітчизняних традицій і сучасного перспективного педагогічного досвіду духовно – етичного зростання дітей дошкільного віку.

Під патріотичним вихованням дітей дошкільного віку ми розуміємо взаємодію дорослого та дітей у спільній діяльності та спілкуванні, які спрямовані на розкриття і формування у дитини загальнолюдських моральних якостей особистості, залучення до джерел національної культури, природи рідного краю, виховання емоційно – дійового відношення, почуття прихильності. В роботі з дітьми дошкільного віку педагог повинен правильно використовувати джерела педагогічної майстерності, досвід, накопичений попередніми поколіннями. Саме тому в досвіді роботи «Роль патріотичного виховання у формуванні основ оптимістичного світогляду дітей 6 – го року життя з вадами мови» Кібець Оксана Володимирівна поставила собі за мету :

            «Виховувати патріотично компетентну особистість дитини, формувати основи  оптимістичного світогляду»

            Основуючись на поставленій меті педагог визначила  шляхи патріотичного виховання маленького українського громадянина :

·        поняття про патріотизм, героїчні поступки;

·        погляди на патріотизм у історичних літописах, енциклопедичних довідках;

·        українські народні легенди, билини як засіб виховання патріотизму;

·        роль українських казок в процесі формування любові до Батьківщини, до свого народу, до природи рідного краю;

·        українські пісні з героїчним та патріотичним змістом, обрядові пісні;

·        українська народна творчість – прислів’я та приказки про патріотизм;

·        поняття про державну символіку та обереги рідної країни.

Тому працюючи з дітьми вихователь визначила такі основні завдання патріотичного виховання дітей дошкільного віку :

1.      Формування духовно – морального відношення та почуття причетності до рідної домівки, сім’ї, дитячого садка, міста, держави.

2.      Формування бережного ставлення до природи рідного краю.

3.      Виховання любові, поваги до своєї нації , розуміння національних особливостей, почуття власної гідності як представника свого народу та толерантного ставлення до представників інших національностей.

4.      Виховання поважливого ставлення до людини – працівника та результатів його праці.

5.      Виховання почуття поваги до захисників Вітчизни, гордості до державної символіки, традицій держави, загальноприйнятих свят.

6.      Розвиток основних функцій мови: функції спілкування, пізнавальної функції і функції регуляції діяльності.

У вихованні маленького громадянина Кібець Оксана Володимирівна вважає дотримання таких принципів:

·        Інтеграція різних видів діяльності.

·        Активізація особистого досвіду дітей.

·        Формування у дошкільників уміння активно застосовувати в практичному  житті набуті знання.

·        Враховувати дозування і співвідношення інформації щодо самостійної практичної роботи дітей на ігрових принципах.

·        Цілеспрямоване використання народознавчого матеріалу та художніх творів.

·        Поступове підведення дітей до самостійних висновків та узагальнень.

            На думку  педагога  для досягнення мети патріотичного виховання необхідне дотримання наукового підходу  до організації цього процесу. Саме тому вона використовує в роботі з дітьми :

·        конкретно – історичний підхід, який допомагає педагогові збагнути й сформулювати специфічні, найбільш актуальні на даному етапі завдання патріотичного виховання дошкільників;

·        діяльнісний підхід, згідно з яким у дошкільників вихователь розвиває новоутворення на основі його реальної включеності у практичну  діяльність;

·        особистісно – орієнтований підхід, коли педагог ставить у центрі освітньо – виховного та корекційного процесу інтереси дитини, її потреби та можливості, права та суверенітет;

·        системний підхід, який допомагає вихователеві організувати багаторівневий, взаємозалежний, відкритий процес в його постійному розвитку та саморозвитку .

            Процес патріотичного виховання особистості дитини значною мірою зумовлюється змістовними характеристиками освітніх предметів, які забезпечують оволодіння системою знань про людину та суспільство, їх сутність, походження, шляхи самовизначення та самоствердження, що є умовою формування оптимістичного світогляду особистості, вироблення у неї власної філософії життєдіяльності у суспільстві, з яким вона себе ідентифікує. Виходячи з цього Оксана Володимирівна насичує організований освітньо – виховний та корекційний процес з дітьми, які мають порушення мовлення різними аспектами патріотичного виховання.  На її думку формування майбутнього громадянина – патріота України зумовлюється спрямованістю власне виховного процесу, формами та методами його організації.Тому в роботі з дітьми  вихователь визначила таку систему роботи :

1.      Перспективне планування роботи з дітьми на заняттях.

2.      Перспективне планування роботи з дітьми поза заняттями.

3.      Літературно – краєзнавча студія «Мандруємо країною».

4.      Проблемно – пошукові проекти «Джерельце патріотів»

5.      «Вежа дослідників» ( пішохідні переходи те екскурси ).

6.      «Містечко дитинства» ( методи народної педагогіки )

7.      Свята та розваги патріотичного спрямування.

8.      Казкова абетка народних традицій.

9.      Поетична студія «Словограй».

10.  «Містечко трударів»  ( праця дошкільників ).

11.  «Мовна лікарня».

12.  Співпраця з батьками .

13.  Наступність у роботі з педагогами.

                     У освітньо – виховній діяльності  педагога особливе місце займають різні види занять ( комплексні, інтегровані, ігрові, сюжетні тощо ), в процесі яких вона формує патріотичні уявлення дітей і розвиває ідейно – патріотичні почуття. Могутнім засобом патріотичного виховання дошкільнят, вважає Кібець О.В., є література. Література містить в собі достовірні факти про побут і працю українського народу, про минуле й сьогодення. Сила поетичного слова народжує  у дитини гаму відчуттів, переживань, які створюють основу великого і глибокого почуття патріотизму (Поетична студія «Словограй»). Шануючи традиції нашого народу, рідного міста та країни  вихователь має на меті, що потрібно особливу увагу приділяти краєзнавчій роботі. Перш, ніж мала дитина пізнає дорослий світ, вона має пізнати, полюбити близьке, знайоме, рідне, відчути себе невід’ємною його частиною («Вежа дослідників»). Організовуючи роботу «Містечка трударів», педагог заохочує трудову діяльність дітей, в основі якої лежить бажання зробити щось для колективу, для дитячого садка, для свого міста. Традиції є основою виховання, головним механізмом формування якостей особистості у тому числі й  патріотизму. Вихователь зазначає, що безперечно, безумовно усна народна творчість є могутнім засобом впливу на дитину (Літературно – краєзнавча студія «Мандруємо країною»). Для ознайомлення дітей  з народними казками вихователем була складена «Казкова абетка народних традицій» у якій зібрано за казками багато літературного матеріалу  за казками : верші, загадки про героїв казок, прислів’я, приказки, промовлянки до казок, потішки, загадки на початок казки, заклички на початок казки, лічилки, чистомовки, жартівливі пісеньки, фізхвилинки, народні рухливі ігри. Ця абетка дає змогу розвивати активне мовлення дітей, автоматизувати правильне мовлення, збагачувати  життєвий досвід дошкільників, формувати патріотичні почуття приналежності до рідного краю .

                    Український народний фольклор є багатющим джерелом пізнавального й етичного розвитку дитини дошкільного віку. В усній народній творчості, як ніде, збереглися особливі риси української вдачі, властивості народу, етичні цінності, уявлення про добро, красу, загадки , прислів’я, гумор, українські народні рухливі ігри. Оксана Володимирівна в роботі з дітьми активно впроваджує  українську народну творчість, а для цього створила у групі «Містечко дитинства» в якому існують :

                     - Вулиця Сміхотунчиків  ( український народний гумор ) ;

                     - Узвіз Ігровий ( українські народні ігри );

                     - Майдан Пустунів ( українські народні та авторські твори,                 скоромовки , вірші – несенитниці ) ;

   - Перевулок Загадковий  ( загадки про все ).

Формування патріотичних  почуттів проходить ефективніше у Кібець О.В. тому що вона встановила тісний зв'язок із батьками .Вона спирається на батьків як на рівноправних  та рівноцінних партнерів у формуванні  дитячої особистості. Щоб допомогти батькам у патріотичному вихованні дітей  педагог організувала роботу батьківського всеобучу  з патріотичної освіти  дошкільників, в якому використовувала інтерактивні форми роботи: педагогічний дайджест, анкетування «Виховуємо патріотів», бесіда – полілог «Виховання патріотизму у дітей дошкільного віку», презентація ігор патріотичного спрямування, огляд – виставка з рекомендованою літературою з патріотичної освіти тощо .

Сім’я  - перший колектив дитини  і в ньому вона повинна відчувати себе рівноправним членом , що вносить кожен день свій внесок у сімейні справи . Тому у Оксани Володимирівні предметом особливої розмови з батьками є обговорення, через консультації та бесіди  («Які батьки, такі і діти», «Як проявляється патріотизм у дітей» тощо),  можливих шляхів залучення дошкільників до праці ( господарсько – побутової, праці в природі, ручної тощо), до активної участі  в підготовці до спільних свят ( «Моя батьківщина -  Україна», «Свято Миколаю, ми тебе в гості чекам» )  і відпочинку. Це допомагає дітям відчути себе членами сім’ї, дитячого садка.

Сучасна актуалізація патріотичного виховання пояснюється зростанням інтересу  суспільства до проблем виховання майбутнього свідомого громадянина України й необхідністю нового обґрунтування патріотичних почуттів та ідеалів людини сучасного світу.

            «Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна і національно-свідома людина, що наділена  глибокою громадянською відповідальністю, високими гуманістичними якостями, є носієм кращих надбань вітчизняної та світової  культури, здатна до саморозвитку й самовдосконалення» - зазначено у Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти України.

            Тому виховувати свідомого патріота та мовленнєво - грамотну особистість  нестандартно, варіативно, методично доцільно, систематично допоможе саме цій педагогічний досвід роботи з дошкільниками.

Огуркасова Валентина Вікторівна

вихователь  спеціалізованої групи для дітей з порушеннями зору , має педагогічне звання "вихователь - методист"

 комунального дошкільного навчального закладу  № 13 «Малятко»

корекційно – відновлювального спрямування м. Покров

        Головне завдання перебудови дошкільного виховання — збагачувати практичний та теоретичний досвід дитини; надавати їй можливість самовизначатися, проявляти творчу ініціати­ву, здійснювати самостійні вибори, приймати власні рі­шення, варіювати зміст та форму виконання завдання; спонукати до дослідження та експериментування; фор­мувати потребу в нових враженнях; підтримувати праг­нення робити по-своєму, відходити від заданого шаб­лону, зразка, стандарту; схвалювати спроби дошкільника діяти самостійно, конструктивно, проявляти допитли­вість, сміливість, гнучкість, визначеність позиції.

            У Базовому компоненті дошкільної освіти України зазначено, що взаємодія з людьми – це своєрідне входження дитини в людський соціум, що потребує вміння узгоджувати свої інтереси, бажання, дії з іншими членами суспільства. Уся робота має бути спрямована на роз­виток у дитини соціальних емоцій та мотивів (співчуття, співрадості, бажання допомогти тощо); на те, щоб навчити її орієнтуватися в нових соціальних умовах, пристосовуватися до незвичних вимог, конструктивно впливати на людей, що навколо, відстоювати власні інтереси. Діти мають відчувати потребу в спілкуванні однолітками, ініціювати контакти, налагоджувати взаємодію, вміння підтримувати діалог, вести бесіду. Для цього важливо збагачувати досвід спілкування з людьми різного віку, спорідненості, статевої належності, емоційного ставлення; вчити керуватися в спільній діяльності груповими інтересами, обмежувати надмірні власні домагання, відстоювати позицію, яка здається правильною; допомагати дитині посісти належне місце в спільноті однолітків; розширювати її уявлення про авторитет та людські чесноти; вправляти в умінні рахуватися з чужою точкою зору, уникати конфліктів та агресивних проявів тощо.

         Функціональне призначення педа­гога як духовного наставника в пошуках особистісно прийнятних і соціально прийнятих способів взаємодії дитини із соціумом зростає. Психологічні дослідження І. Д. Беха, О. В. Запорожця, О. Л. Кононко, В. К. Котирло переконливо довели, що важливим чинником фор­мування гармонійних взаємин дитини і дорослого є зміст спілкування. Відповідність змісту спілкування рівню пот­реб дитини веде до виникнення в неї довіри та приязні до дорослого, а невідповідність (випередження або від­ставання) знижує рівень прихильності. Тому зрозуміло, що постійна перебудова дорослим свого спілкування з дитиною дає змогу зберегти між ними гармонійні стосун­ки, подолати дитячі "кризи". Дорослому належить про­відна роль у розвитку самої потреби в спілкуванні, він організує взаємодію з дитиною у «зоні найближ­чого розвитку», забезпечуючи реалізацію її потен­ційних можливостей. Це вимагає від вихователя гума­ністичного світогляду, опанування відповідних педагогічних технологій, творчого підходу до дітей, ура­хування їхніх індивідуальних особливостей. Саме тому Огуркасова В.В., працюючи над власним досвідом роботи , поставила собі за мету :

              «Сформувати  основи соціальної компетенції дітей старших дошкільників з порушеннями зору  засобами використання  мультисенсорної технології»

            Мультисенсорний підхід це система впливів на дитину, яка забезпечує активізацію різних органів чуття і способів сприймання інформа­ції, комбінує зорові, слухові й тактильні еле­менти в ході сприймання.

            Мультисенсорна технологія розвитку етичних уявлень дітей відповідає особистісно орієнтованій моделі розвитку дошкільника, сприяє формуванню його життєвої компетентності, моральних цінностей і усвідомленого життєвого вибору Добра як найви­щої істини.

           Нейрофізіологічні дослі­дження свідчать про те, що діти засвоюють ін­формацію, «вмикаючи» всі чуттєві канали сприй­мання. Інформацію, що надходить із зовні, діти засвоюють через багатоканальну систему сприй­мання, яку умовно можна назвати «Чую, бачу, роблю».

        Сенсорна система, або органи чуття — це спеціалізовані органи, усі чуттєві канали сприй­мання: слух, зір, смак, нюх, дотик, через які нер­вова система отримує подразнення із зовніш­нього і внутрішнього середовищ, сприймаючи ці подразнення у вигляді відчуттів. Подразники ор­ганів чуття І; джерелом наших уявлень про навко­лишній світ. Стимуляція під час роботи з дітьми всіх органів чуття сприяє максимальному зрос­танню ступеня засвоєння інформації порівня­но з традиційними методами, де задіяні один-два сенсорні канали.

Беручи до уваги сучасні вимоги до розвитку соціальної компетентності у дошкільників засобом мультисенсорної технології педагог поставила перед собою такі основні завдання:

    Забезпечення засвоєння дітьми узагальнених образів моральних рис — позитивних (доброта, чесність, щедрість, чуйність, скромність, ввічливість) та негативних (злість, брехливість, жадібність, хвалькуватість, жорстокість, грубість).

    Формування здатності розрізняти позитивні та негативні моральні риси в конкретних ситуаціях буття, розуміння того, як певна моральна риса проявляється в поведінці.

    Розвиток уміння давати мотивовану моральну оцінку діям персонажів та власній поведінці.

    Розвиток мотиваційної сфери: формування прагнення наслідувати позитивних персонажів художніх творів, позитивні моделі поведінки, робити моральний вибір на користь добра.

    Розвиток соціальних емоцій: емоційної чутливос­ті, здатності розуміти інших і співпереживати їм, негативного ставлення до аморальних вчинків.

    Створення умов для активного залучення дітей до мовленнєвої, художньо-мовленнєвої, ігрової діяльності за мотивами художніх творів.

            В основу мультисенсорного підходу була покладена теорія множинного інтелек­ту, зроблена американським психологом Говардом Гарднером. Ця теорія має важливе значення для психолого-педагогічної науки і, зокре­ма, для теорії дошкільного навчання. Згідно з нею кожна людина мас особливий тип сприй­мання, мислення та пам'яті, тому дітей слід характеризувати не як здібних і нездібних а як розумних і здібних по-різному.

         Застосування мультисенсорного підходу пе­редбачає максимальне використання такого сти­лю навчання, який с притаманним для кожної окремої дитини та при якому вона засвоює ін­формацію найефективніше.

          Спілкування з дорослими має для дитини величезне значення, бо ж саме в цьому контакті вона набуває до­свіду спілкування, навчається сприймати, приймати чи заперечувати. У педагогічному значенні спілкування як позитивні, так і негативні сторони. Дитина освоює реалізує цілі, які «нав'язуються» дорослим, але водно­час вона має можливості розширювати зони діяльності, виходити за межі встановлених норм, шукати нові фор­ми діяльності, тобто поступово ставати практичним ор­ганізатором власної діяльності. Саме ця ситуація роз­криває потенційні можливості входження зростаючої людини у соціальний світ. І саме мультисенсорна технологія, її методи та прийоми допомагають вихователеві:

                Активізувати всіх дітей, незалежно від їхнього типу сприймання навколишньої дійснос­ті: візуалів, аудіалів, кінестетиків.

    Довго утримувати увагу дітей, підси­лювати їхній інтерес завдяки використанню ме­тодів, орієнтованих на різні канали сприймання, а отже, покращувати сприймання і засвоєння ними інформації.

    Забезпечувати створення у свідомості дитини яскравого цілісного образу, оскільки задіються різні канали сприймання, а зміст образу охоп­лює різні зв’язки і стосунки.

    Сприяти розвитку в дітей цілісного сприймання і формуванню цілісної картини світу.

            Застосовуючи мультисенсорний підхід, пе­дагог Огуркасова В.В.  залучає дітей до спілкування, ство­рюючи для цього доступне й ефективне середо­вище. Регулярна зміна завдань, спрямованих на різні канали сприймання, дає змогу зафіксувати увагу кожної дитини під час роботи. Активізуючи сенсорну систему дітей, мультисенсорний підхід розвиває у них здатність концентрувати й утри­мувати увагу, зберігати засвоєний матеріал у дов­готривалій пам'яті.

        Зоровий образ, тобто реальний «живий» предмет, дитина сприймає і засвоює Інформацію про нього легше, ніж картинку чи навіть найціка­вішу розповідь. Тому недостатньо просто показа­ти або розповісти дошкільникові, що і як робить дорослий, дитина має самостійно виконати ту саму дію.

       Педагог в роботі з дошкільниками бере до уваги той факт, що коли ви слухаєте пояснення, вам здається, що ви все ї розуміли, а вже через певний час виявляється, що чітко засвоєна інформація кудись поділася з пам'яті. Ми запам'ятовуємо найліпше те, що побачили власними очима або спробували зробити самостійно, або записали, тобто ті дії, які були за­своєні завдяки одночасній діяльності різних кана­лів сприймання.

       Для успішної реалізації поставлених  завдань педагог використовувала різноманітні методи роботи, які дають змогу «вми­кати» декілька каналів їхнього сприймання одно­часно. Розкриємо суть деяких з них.

       1.     Читання твору в супроводі мультимедійної презентації

Читання педагогом художнього твору в супро­воді мультимедійної презентації на думку Огуркасової В.В. дає дитині змогу одночасно слухати дорослого, підтримувати з ним зоровий контакт та розглядати ілюстрації. Вико­ристання слайд-шоу допомагає дітям краще уявити змальовані події, персонажів, забезпечує активіза­цію як візуалів, так і аудіалів.

      2.Слухання художніх творів у акторському виконанні в супроводі мультимедійної презентації

            Спухання худож­ніх творів у акторському виконанні в супроводі муль­тимедійної презентації дає можливість  педагогу залучити ще й музичне мистецтво (мелодекламацію), що підси­лює емоційність дитини під час сприймання твору.

      3.Перегляд мультфільмів

Цей ме­тод ефективний на думку Валентини Вікторівни передусім тому, що зорові образи впливають на дитину значно сильніше, ніж слухові, дитячі мультфільми прості, ненав’язливі, за своїми виховними можливостями наближені до казки, гри і живого спілкування, до того ж, надзвичайно подо­баються дітям.

Педагог використовує мультфільми лише за мотивами відомого дітям твору з метою його закріплення та підсилення дитячих враженні в жодному разі не як домінант­ний метод розвитку етичних уявлень дошкільників.

      4. Гра-драматизація

Гра-драматизація — це вільне відтворення ху­дожнього твору в ролях у грі без попередньої під­готовки (не вимагає декорацій і розучування ро­лей, авторського тексту). Вихователь часто використовує такі ігри у роботі гуртка «У світі етики та естетики», тому що на її думку відбувається зближення дітей з персонажами творів, підсилення емоційних реакцій через їхнє «перевтілення», упо­дібнення до персонажів.

     5.Інтерактивний театр

         Цінним методом роботи з розвитку етичних уявлень є інтерактивний театр — гра за змістом художнього твору, яка спирається на творчу уяву та сформовані етичні уявлення дітей і передбачає їх активне втручання у зміст, обов’язкову (зада­ну дорослим) зміну характерів персонажів і подій твору. Для такого виду ігор добираються твори, в яких яскраво представлено негативні людські риси і конфліктні ситуації, спричинені ними. Дитина до­помагає казковому персонажу знайти позитивну модель поведінки, проявити позитивні моральні риси і позбутися недоліків. Змінюючи персонажа, дитина фактично працює над собою, над подо­ланням власних моральних проблем, вчиться мо­делювати поведінку і знаходити вихід у подібних ситуаціях.

         У роботі з морального виховання  Валентина Вікторівна використовує таки види інтерактивного театру, як режисерська гра та інтерактивна інс­ценізація. У режисерській грі (моно-гра) вона пропонує дитині виступати режисером,яка сама створює сюжет, пере­міщує іграшки та озвучує їх.

         Особливу популярність  дітей цієї групи має режисерська гра на піску. Вона спри­яє вивільненню почуттів дитини, активізації етичних уявлень, спонукає втілювати їх в образи конкретних персонажів і стосунки між ними, «пропускати» мо­ральні категорії крізь мислення, мовлення, уяву та емоції. Для інтерактивного театру на піску у групі є переносна пісочниця блакитного кольору та набір предме­тів, дрібних іграшок (персонажі казки та додаткові іграшки, декорації, які дитина обирає самостійно). Роботу вихователь здійснює у такій послідовності:

·        обговорення ідеї художнього твору, з’ясування причини виникнення ситуації, в якій опинилися персонажі (дитина має усвідомити, що не обста­вини, а риси характеру персонажа, його моральні якості стали причиною нещастя, проблеми тощо),

·        постановка завдання (придумати казку на піску про..., а потім показати її своїм товари­шам),

·        розглядання атрибутів, гра дітей (сюжетоскладання),

·         перегляд інтерактивного театру.

           6.Проектування

Розробляючи психолого – педагогічні проекти, педагог будувала їх таким чином, щоб вони ґрунтувалися на формування емоційно – ціннісної компетентності на морально – етичних нормах і правилах через пошуково – логічні дії, цікаві міні – бесіди, ігрові вправи, питання – провокації тощо. Наприклад : «Тепло єдиної руки» , «Подорож до країни доброти і краси», «Посміхнись друже», «Шукаємо друзів». Усі психолого – педагогічні проекти створені із використання інтерактивних методів та прийомів роботи, пов’язані активним формами організованої діяльності, різноманітною зміною діяльності тощо. Уся психолого – педагогічна проектна діяльність пов’язана педагогом із використанням різних розвивальних осередків активності.

        7.Розігрування психологічних етюдів

         Психологічний етюд, як і інсценізація, передба­чає ідентифікацію дитини з певними персонажами, однак на відміну від неї, в розігруванні психологіч­них етюдів можуть одночасно взяти участь не кіль­ка дітей, а вся група. Розігрування психологічних етюдів Валентина Вікторівна проводить таким чином: вона описує дії, почуття персонажа, його внутрішній стан, діти відтворюють, а потім обговорюють свою роль.

Завдяки систематичному використанню психологічних етюдів (наприклад : «Квітка на лузі», «Тепла долонька», «Квітуче деревце», тощо)діти у групі стали більш впевненими, керованими. Вчаться розуміти відтінки і нюанси емоцій, жестів, рухів, різні форми поведінки і емоційно – ціннісних ситуаціях, розвиваються навички спілкування у соціумі, почуття спільності процесу саморегуляції.     

        8.Ігрові ситуації

         Ігрова ситуація — своєрідна активна форма екс­периментальної поведінки, моральна дилема, розв’язання якої залежить від світоглядної позиції гравця. Дітям пропонують ситуацію без жодних завдань і нагадувань про моральні цінності.

Наприклад, під час заняття з теми «Скромність -  гордість» вихователь дітям пропонує обрати короля та королеву скромності, зробивши якомога більше компліментів (у цей час вона спостерігає, кого саме виокремлює дитина: вихваляє себе чи робить комплімент іншому). А на закінчення заняття «Щед­рість — жадібність» дітей можна запросити до рес­торану «Щедрість» (педагог спостерігає, як троє дітей за одним столом розділять між собою чотири печива). Такі ігрові вправи, як «Квітка доброти», «Кого я люблю», «Ім’я моєї мами»…педагог  використовує як у пов­сякденному житті, так і на заняттях. Завдяки цим вправам та ситуаціям у досвід дітей  включає ситуації гуманного змісту, тим самим наближуючи до них моральні  поняття.  Огуркасова В.В. вважає, що ігрові ситуації та вправи дозволяють дитині прак­тично застосовувати набуті знання, а доросло­му, під час спостереження за дітьми, — з’ясовувати рівень сформованості в них етичних уявлень.

         Мультисенсорний підхід дає можливість вико­ристовувати не лише специфічні методи, а й при­йоми розвитку етичних уявлень дітей, а саме:

·        Входження в казку «чарівним коридором»- передбачає організацію середовища, яке впливає на органи зору, слуху, нюху. Такий прийом до­помагає зняти нервове напруження, створює пози­тивне емоційне тло, а своєрідне «казкове перетво­рення» посилює інтерес дітей до наступних етапів заняття.

·        Запах казки - прийом, який передбачає вико­ристання ароматичних олій. Дітям пропонують від­чути запах, описати його, пофантазувати, з якої казки він міг прилинути, в якій казці його можна зустріти і чому.

·        Нестандартне оцінювання «Сходинки»- мотиво­ване судження дітей про поведінку персонажів, що передбачає розташування персонажів твору на трьох сходинках, кожна з яких має своє символіч­не значення: І — злий, II — добрий, III — найдобріший.

·        Нестандартне оцінювання «Скринька добрих справ»- мотивоване судження дітей про поведінку однолітків. Дорослий демонструє скриньку з камін­цями, кожен з яких символізує добру справу. Діти разом з ним стають у “коло добрих справ” і аналі­зують добрі вчинки, зроблені протягом дня, за кожен з яких отримують по камінчику зі скриньки.

         Усі  методи і прийоми Огуркасова Валентина Вікторівна засто­совує в комплексі і гармонійно поєднує в роботі над певною моральною рисою як на одному занятті, так і протягом вивчення теми.

                Для того щоб робота педагога із застосуван­ня мультисенсорною підходу була успішною, на заняттях слід використовувати також певне об­ладнання. Саме тому вихователь використовує у роботі з дошкільниками засоби мультимедійних технологій ( комп’ютер, мультимедійний проектор, телевізор, стереосистему, які дають змогу демонструвати дітям анімаційні та відеоматеріали, графічні зображен­ня та прослуховувати з ними аудіозаписи. За­вдяки цим технологіям активізуються всі види мисленнєвої діяльності, що, своєю чергою, при­скорює засвоєння дітьми навчального матеріалу.

Огуркасова В.В. тісно і плідно співпрацює з педагогічним колективом, впроваджуючи свій особистий педагогічний досвід роботи через різноманітні інтерактивні форми та методи роботи з використанням також мультисенсорної технології :

·        майстер – класу «Виховання людяності, як інтегрованої якості особистості дошкільника у світлі Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі»

·        Презентація «Мультисенсорна психолого – педагогічна технологія»

·        Методичний вісник на тему: «Психологічні особливості та результативність роботи з розвитку емоційної сфери дітей»

·        Тернінг «Розвитку здатності відчувати»

         Значне місце у своїй роботі Огуркасова В.В. відводить проблемі співпраці із родинами у формуванні соціальної компетентності дошкільнят.

Найцінніша на думку вихователя, моральна риса гарних батьків, яка передається дітям без жодних зусиль душевна доброта матері та батька, їхні бажання і вміння робити людям добро. Любов і дружба, взаємна підтримка матері і батька - наочний приклад для дитини морально – ціннісних відносин між людьми.

Тому головним, вважає Валентина Вікторівна у співпраці з кожною родиною, допомагати батькам зрозуміти й сприйняти сучасні емоційно – ціннісні ідеї та орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини з порушенням зору, турботі про її всебічний розвиток.

         Працюючи з батьками вихователь дотримується таких пріоритетних напрямків :

1.     Залучити батьків до співпраці у створення належних умов та осучасненого предметно – розвивального середовища – оснащення обладнанням для використання мультисенсорної технології..

2.     Всебічно вивчати становище статусу родини та моделей взаємодії для здійснення диференційованого та індивідуального підходів під час формування соціальної компетентності дошкільників

3.     Залучати батьків до активної участі у заходах, які проводяться у групі.

 В своїй роботі з батьками Огуркасова В.В.  використовує різноманітні активні форми роботи : Листівки для батьків «Дитина в соціумі» різного спрямування: «Привітне слово», «Скромність – окраса людини», «Доброта – це краса людської душі» тощо;консультації, поради, бесіди – діалоги, тренінгові заняття, спільні заняття гуртка «У світі етики та естетики» тощо.

Опрацьовуючи проблему «Формування  основи соціальної компетенції дітей старших дошкільників з порушеннями зору  засобами використання  мультисенсорної технології» вихователь зробила висновок, що динаміку сформованості соціальної компетентності, її позитивне спрямування та корекцією забезпечить діагностика, яка проводилася двічі на рік: на початку року, щоб виявити рівень сформованості соціальної компетентності, а в кінці року, щоб побачити результат проведеної роботи з дітьми щодо застосування методів та прийомів мультисенсорної технології.

          Проведена робота з дошкільниками по формуванню соціальної компетентності дошкільників засобами естетичного світосприйняття через мультисенсорну технологію показала :

1.     Внутрішній світ дитини збагатився позитивними емоціями та приємними враженнями.

2.     Корегуються форми прояву у дітей негативних емоцій.

3.     Створено у групі позитивний емоційний клімат.

4.     Поширені і поглиблені уявлення дітей про людські переживання.

5.     Засвоєні дітьми емоційні еталони взаємин з різними людьми.

6.     Навчені адекватно реагувати на різні ситуації у діяльності.

7.     Сформована практично впевненість у своїх силах.

Тож мультисенсорний підхід до організації освітнього процесу відкриває перед педагогом невичерпні можливості для стимуляції діяльності всіх органів чуття кожної дитини, що, своєю чер­гою, сприяє міцності засвоєння дошкільниками інформації та яскравішому сприйманню навко­лишнього світу.

Сбоєва Людмила Степанівна

вихователь  спеціалізованої групи для дітей з порушеннями мовлення, має педагогічне звання «вихователь – методист»

 комунального дошкільного навчального закладу  № 13 (ясла-садок) «Малятко» корекційно – відновлювального спрямування

м. Покров

               Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» передбачає створення сприятливих умов для особистісного становлення і творчої самореалізації кожної дитини та формування в неї життєвої компетент­ності.               
Проблема розвитку логіко – математичної компетентності дуже актуальна сьогодні і передбачає засвоєння дошкіль­никами елементарних логічних прийомів та орієн­тована, насамперед, на формування вміння розміркову­вати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, обґрунтовувати  свою  думку,   робити прості  умовиводи. Комплекс елементарних логічних понять і дій, у свою чергу, становить абетку логічного мислення і є необ­хідним підґрунтям для розвитку особистості дитини та формування її компетентності. При цьому важлива не стільки наявність логіко-математичних знань, скіль­ки здатність використовувати їх у різних життєвих ситуаціях, розсудливо поводитися, проявляти ви­соку пізнавальну активність, кмітливість, гнучкість мислення, самостійність суджень, тобто поводитися компетентно, відповідно до своїх вікових можливостей, індивідуального та життєвого досвіду. Тож сьогодні більшою мірою йдеться про програму життя, яка визначена Базовою про­грамою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» стосовно формування логіко-математичної компе­тентності дошкільників, а не про програму знань, питань. Саме тому, розпочинаючи працювати над розвитком логіко – математичної компетентності у старших  дошкільників,  які     мають  порушення мовлення,  Людмила Степанівна поставила собі за мету :

            «Створити сприятливі умови для розвитку логіко – математичної компетентності дошкільників шляхом психолого – педагогічного проектування освітньо – виховної роботи».

            І для того щоб досягти поставленої мети, керуючись основними положеннями  Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» вона визначила такі основні завдання :

1.     Розвинути у дошкільників пізнавальні здібності логіко – математичного спрямування.

2.     Сформувати у дітей старшої групи уміння трансформувати логіко – математичні знання у практичну діяльність.

3.     Виховати у дитини вміння займати позицію активного суб’єкта діяльності.

4.     Розкрити у дітей свій креативний потенціал.

5.     Навчити малюків самостійно пізнавати навколишній математичний світ.

Розробляючи психолого – педагогічний проект для розвитку логіко – математичної компетентності у дошкільників з порушенням мовлення,  Людмила Степанівна прагнула навчити  вихованців оволодівати практичними навичками вибору з-поміж отриманих знань тієї інформації, яка знадобиться для його реалізації. І вчила дошкільників користуватися набутими знаннями як результатом попередніх досягнень і невдач, щоб знайти доцільний спосіб розв'язання нових завдань для організації своєї діяльності. Вихователь вважає, що це сприяє формуванню в них самої важливої базової характеристики, такої як компетентність, у даному випадку логіко – математичної.  Сбоєва Л.С. має педагогічний такт  щодо висловлювань дитини, їхніх помилок, чудернацьких ідей, найоптимальнішим засобом виховного впливу в цій ситуації вона використовувала надання їй змоги (в процесі спільного аналізу) самій переконатись у неможливості здійснити задум. Завжди пропонувала з’ясувати: «Ми зможемо це зробити? Ні? Чому?». Водночас  з тим, педагог завжди залишала у дитини  шанс спробувати реалізувати запропоновану ідею згодом.

Готуючись до проведення психолого – педагогічного проекту Людмила Степанівна  передбачила низку висловлювань і продумувала адекватність своєї реакції на різні запитання, ідеї,  курйозні випадки. Скажімо: «Дуже цікава  думка, але вона не стосується  нашої розмови?» ; «Давайте пофантазуємо  про те, що ми говоримо»; «Ти розповіси мені про це на вушко» тощо.

Психолого-педагогічний проект «Математичні візерунки» довготривалий, розрахований на освітньо – виховний рік і був складений вихователем за  шістьома етапами. Для зручності у роботі були розроблені моделі етапів з визначенням мети та основних завдань; перспективне планування роботи з дітьми, батьками, педагогами протягом усіх етапів. Робота над створенням психолого – педагогічного проекту проводилася у тісній співпраці з практичним психологом Дробот Л.В, вчителем - логопедом Бойко О.В., інструктором з фізичної культури Сидоренко М.С., музичним керівником Терьохіною Н.О., помічником вихователя Андрусенко Н.В..

Перший етап роботи – мотиваційний. Людмила Степанівна розуміла, що  головне – це бажання дітей  займатися створенням  спільного проекту.

Компонент мотивації присутній під час усіх видів діяльності протягом мотиваційного етапу і представлений : сюрпризними моментами, інтегрованим заняттям – мотивацією  «Подорож до країни Математики», пізнавально – ігровою діяльністю «Вернісаж дидактичних ігор», творчо - сюжетною грою «У школі Математиці», розробкою справ для «Дерева бажань» з дітьми  тощо.

На цьому етапі проводилася робота з батьками  з мотивації необхідності поєднання математики й логіки. При тому використовувалися активні форми співпраці : психолого – педагогічний тренінг для батьків та дітей «Зустріч на планеті  Галактика», анкетування батьків «Математика та логіка в житті вашої дитини», презентація літератури та ігор «Науково – методичні надбання з розвитку математичних знань у дітей».

Другий етап роботи – інформаційний. Всю освітньо – виховну та корекційну роботу вихователь спрямувала на поглиблення, розширення, поповнення логіко – математичних та мовленнєво - математичних знань дітей, на «озброєння» її новими навичками.

Керуючись  висновками учених Л.Венгер, О.Кононко, щодо ролі гри в дошкільному віці, Людмила Степанівна більшість дослідницько - експериментальних завдань логіко–математичного спрямування («Лабораторія математичних дослідів», «Завдання чарівної палочки», стіл  інформаційно – математичних довідок «Чомусики», скринька сюрпризів), які вона пропонувала дітям, трансформувала у  ігрову форму. При цьому створювала такі умови, за яких дитина могла безпосередньо сприймати предмети, практично діяти з ними, самостійно пояснювати свої дії, доходити узагальнень і спиратися на них, обґрунтовуючи свої твердження.  Педагог розуміла , що гра як провідний вид діяльності створює великі можливості для пізнання різних предметів ужитку, для їх класифікації, сортування та логічного розмірковування, для організації мислення та висловлення своєї думки.

Третій етап роботи – репродуктивний   На даному етапі Людмила Степанівна активно працювала  з дітьми, які мають недоліки в обсязі логіко – математичних знань , використовуючи метод випереджувального навчання, індивідуально працювала з такими дітьми над вивченням нового матеріалу до того, як опрацьовувала його з усіма дітьми. (Робота в індивідуальних математичних зошитах  «Домашні завдання»). Саме  на цьому етапі було створено нею «Енциклопедичний математичний словничок термінів», проводилася індивідуально – підгрупова діяльність «Енциклопедичні читання зі скриньки сюрпризів», працював  «Дослідницький фартух» із проблемно – пошуковими завданнями різного рівня складності, а також «Скринька відкриттів»  тощо.

Четвертий етап роботи - етап узагальнення, аналізу систематизації отриманих знань.  Важливою перевагою  даного етапу є надання дітям можливості застосувати на практиці отримані на інформаційному етапі логіко – математичні знання, вирішувати нові проблеми. Реалізація цього етапу у педагога здійснювалася через інтегровані, тестові заняття з усіх видів організованого навчального  циклу з використанням нетрадиційних і цікавих форм роботи  : клуб веселих та кмітливих «Ми – маленькі математики», ділова гра з однолітками із другої старшої групи «Математична вікторина», сюжетно – творча гра «Математика у грі дітей», спеціально організована діяльність за проектною моделлю «Екскурсія до музею Математики», «День логіко – математичних ігор», гра – стратегія «Математичне містечко», робота в індивідуальних математичних зошитах, тестування рівня отриманих знань на попередніх етапах тощо.

П’ятий етап роботи – творчий.  На цьому етапі здійснюється реалізація задуму, він  є найбільш емоційним періодом дитячої діяльності. І для цього вихователь створила сприятливу атмосферу для прояву цих творчих здібностей через такі  форми роботи : психолого-педагогічний міні - проект «Поверни посмішку Пізнайкові», випуск газети для батьків «Математичні досягнення дітей», гурткова робота «Маленькі небилиці», математично – фольклорне дозвілля «Сміх та веселощі», логіко – конструкторська діяльність «Галерея цікавої геометрії», гра - перетворення групи у математичний замок «Квартирне питання» тощо.

Шостий етап роботи – рефлексивно – оцінювальний.  На завершальному етапі відбувається, так би мовити, «подорож у часі» у зворотному напрямку. Вихователь проводить оцінювання знань  самої себе, дітей, батьків, які були набуті  протягом усіх попередніх етапів через діагностування логіко - математичної і мовленнєво - математичної компетентності, виявляє вдачі  та невдачі, планує подальшу діяльність. Результати проведеної  роботи з дітьми викладені у моніторингу логіко – математичної і мовленнєво-математичної компетентності, а саме:

Логіко-математична компетентність:

- на початок року :   середній рівень компетентності мали 17% дітей, нижче середнього рівень  – 33% дітей, низького рівня розвитку логіко -  математичної компетентності було  50% дошкільників.

- на кінець  року були отримані такі результати :  з високим рівнем компетентності  виявлено 16% дітей, середнього  рівня розвитку  досягли 84% малюків, які мають порушення мовлення.

Мовленнєво - математична компетентність:

- на початок року: середній рівень мовленнєво-математичної компетентності мали 17% дітей, нижче середнього рівня розвитку виявлено 50%, мовленнєво-математичні знання на низькому рівні  були у  33% дітей.

- на кінець  року мали такі досягнення:  високий рівень компетентності показали  16% дошкільників, з середнім рівнем мовленнєво-математичної компетентності визначено  84% дітей.

І тому на кінець роботи за психолого – педагогічним проектом «Математичні візерунки» діти логопедичної групи  :

·        здатні  застосовувати логіко – математичні знання  у різних життєвих ситуаціях;

·        роз­судливо поводяться під час вирішення поставлених проблем або завдань;

·        проявляють високу пізнавальну активність, кмітливість, гнучкість мислення, самостійність суджень;

·        вміють поводитися компетентно, відпо­відно до своїх вікових можливостей, індивідуального життєвого досвіду та вимог життя.

Тому, Людмила Степанівна вважає, що розвивати логіко – математичну компетентність та  мовленнєво – математичну  грамотність у кожної особистість  нестандартно , варіативно, методично доцільно, систематично допоможе психолого – педагогічне проектування роботи з дошкільниками .

Ляшук Олена Олександрівна

вихователь  спеціалізованої групи для дітей з порушенням зору , вихователь - методист

 комунального закладу дошкільної освіти  № 13 «Малятко» (ясел-садка)

Покровської міської ради Дніпропетровської області

            Перебудова системи освіти в Україні передбачає оновлення змісту та форм організації розвитку та виховання дітей. Яскравою тенденцією цього процесу є зокрема зростання питомої ваги художнього мистецтва у вихованні юного покоління . Дошкільне дитинство – пора найбільш оптимального залучення дитини до світу прекрасного . Мета художньо – естетичного виховання зумовлюється суспільними вимогами і спрямована на максимальне забезпечення потреб та інтересів дитини.

            У концептуальному документі дошкільної освіти – «Базовому компоненті» - який визначає перспективні напрямки розвитку дошкільної освіти , визначено багато завдань з розвитку    та    реалізації       творчих здібностей дошкільнят. Нарешті постала перед нами проблема виховання творчої особистості , збереження обдарованості , виховання талановитих людей. Вже ніхто не має сумніву у тому , чи потрібна художня діяльність  людям.

Дитячий садок — це перша сходинка формування особистості дитини. Схильність до естетичного сприйман­ня дійсності виявляється у ранньому віці, тому таким важливим є предмет «художня праця» в садочку. Сухомлинський писав, що «дитина в своїй природі — допитливий дослідник,якій відкривається чудовий світ в живих фарбах, яскравих і тремтливих звуках, в казках та іграх, в особистій творчості, в красі, надихаючій його серце, в ба­жанні робити добро людям. Через каз­ку, фантазію, гру, через неповторну дитячу творчість — прямий шлях до серця дитини». Саме предмет «худож­ня праця» дає можливість донести до дітей велич праці, навчити їх працюва­ти, відчувати прекрасне, зародити в їх серцях бажання творити це прекрасне, сприяти розвиткові інтересів, смаків і здібностей дітей.

При організації художньої праці Валентина Петрівна виконує   поставлені вимоги:

• Використовувати такі трудові за­вдання, результати яких мають прак­тичне застосування.
• Добирати обладнання, яке від­повідає віковим можливостям дітей,
  безпечне у користуванні.
• Забезпечувати розвиваючий ха­рактер художньо - трудового навчання.
• Регулярно залучати кожну дитину до художньої праці, розуміти її труднощі.

Вихователь, плануючи і організовуючи роботу в художній лабораторій  ,  проводить різноманітні заняття різної спрямованості : сюжетні, тематичні, домінантні, міні – заняття, заняття – подорожі, заняття – казка тощо («Морський пейзаж», «Чарівна квітка», «Мелодія осені», «Зимова пісня снігура» тощо. Цікавою є робота зі спеціально організованої діяльності  з природним та по­кидьковим матеріалом. Діти часто да­ють речам друге життя і самі придуму­ють їм нове застосування. На цих за­няттях Кулак В.П. рідко ставить зразок, бо дитя­ча уява безмежна, а зразок спрямовує її в певному напрямі й обмежує фан­тазію. Робота з природним матеріалом таким, як листя, жолуді, каштани — се­зонна, отже з часом вони втрачають потрібні властивості, а от шкаралупу горіха, яєць, різні пір'їнки, шишки, насіння , тощо вони використовують  про­тягом всього року. Покидьковий ма­теріал — це величезний простір для ди­тячої фантазії. На заняттях Валентина Петрівна викори­стовує: нитки, спіралі, обгортки, пла­стикові пляшки, щітки, повітряні кульки, поролон, пінопласт та інше. Робота з цими матеріалами потребує старан­ності, уваги, точності в розрахунках, терпіння. Тут застосовуються ножиці, молоток, шило, голки, столярний клей, дріт, що потребує особливої уваги з бо­ку вихователя. Неможливо перераху­вати всю користь, яку приносять за­няття з художньої праці дітям, лише деякі з корисних  наслідків правильно проведеної художньої праці, задля виховання дітей , перераховує в своїй праці відомий  вчений Едвін Тейлор:

1.      Хист до усякої ручної роботи.

2.      Виховує звичку радісно працювати.

3.      Дає певний грунт любові до праці.

4.      Викликає та зміцнює:

5.      Добровільну  дисциплінованість;

6.      Активну самостійну увагу;

7.      Силу волі та упертість в досягненні;

8.      Самодіяльність;

9.      Індивідуальну творчість;

10.    Розум.

11.    Знайомить із різними видами майстерності.

12.    Утворює звичку, потребу в праці.

13.    Показує шлях до щастя.

                Враховуючи вік та здібності дітей старшої групи, Кулак Валентина Петрівна   розробила перспективне планування роботи художньої лабораторії «Вмілі рученята».

Робота по художній праці  посідає вагоме місце серед форм навчання дошкільнят трудових дій . Головне їхнє  значення полягає у  систематичному здійсненні загально розвивальних , оздоровчих , навчальних та виховних завдань. Вони розширюють знання дітей про довкілля і про речі, створені людьми завдяки праці.  Тому й художня праця , як різновид праці ,  забезпечує різнобічну діяльність дітей дошкільного віку . Виходячи з вище зазначеного, Валентина Петрівна виділила основні важливі завдання  вихователя щодо організації художньої  праці та гурткової роботи:

                        1.Прилучити дитину до краси й гармонії  у світі , до мистецтва .

                        2.Збудити у дошкільнят творчі сили .

                        3.Розвинути бажання оволодіти різними видами  художньої

                           діяльності .

                        А взагалі вихователь вважає, що заняття з художньої праці формують у дошкільнят морально – етичні уявлення ; розвивають ініціативу та творчість , розумові здібності , пам'ять , логічне мислення ;сприяють прояву особистих нахилів та здібностей .