вчитель-логопед Ковальчук І.М.

                 Подих — одна з найважливіших функцій життєзабезпечення людини. Поряд з основною біологічною функцією газообміну, органи дихання здійснюють також і голосотворення. Мовний подих має істотні відмінності, обумовлені особливими вимогами, необхідними до дихання  під час мовлення.

             Мова — складна зовнішня психічна функція людини, яку забезпечує головний мозок. Голос і мовотворення здійснюються координованою діяльністю дихального, голосового й артикуляційного апаратів. Їхня взаємодія забезпечується і контролюється діяльністю центральної нервової системи. Процеси життєвого й мовного подиху значно відрізняються один від одного.

            Процес життєвого подиху протікає ритмічно: вдих — видих — зупинка. Відразу після цього наступає розслаблення дихальних м'язів, їх повернення в стан спокою, у якому вони залишаються до нового вдиху. Час, витрачений на вдих і видих, приблизно однаковий (4:5с), вдих відбувається через ніс, видих — через рот. Ритмічна зміна фаз подиху відбувається мимоволі, рефлекторно, поза нашою свідомістю.

            Основа промовляння — подих. Від його правильності залежать чистота, краса голосу і його відтінки.

Особливості мовного подиху пов'язані з тим, що він залучений  в процес мови, обслуговує її, є основою голосотворення; формування мовних звуків, мовної мелодії. Подих у мові пов'язаний з її різноманітним плином і чергуванням мовних ланок (груп слів від паузи до паузи), які залежно від змісту можуть бути довгими й короткими, повільними й швидкими.

У мовному подиху видих — найголовніша й активна ланка процесу, він значно довше вдиху (1:20), послідовність фаз змінюється в такий спосіб: вдих — зупинка — видих. Увесь процес подиху стає довільним. У ході мовного розвитку виробляються специфічний дихальний механізм і рух діафрагми. Під час усної мови діафрагма багаторазово робить коливальні рухи, що забезпечують мовний подих і звуковимову.

          Розрізняють три типи подиху: верхньореберний, грудний, грудинночеревний. Дитина спочатку користується в мові навичками життєвого подиху і тільки в процесі мовного розвитку, під впливом мовлення оточуючих у неї поступово формується найбільш оптимальний тип подиху — грудинночеревний.

           Таким чином, мовний подих являє собою систему довільних психомоторних реакцій, тісно пов'язаних з утворенням усної мови.

           Фізіологічний подих дітей з мовною патологією має свої особливості. Він поверхневий , верхньореберного типу, ритм нестійкий, легко порушується при фізичному й емоційному навантаженні. Обсяг легенів у таких дітей  нижче вікової норми. У них відзначаються недостатній обсяг вдихуваного повітря перед початком мови, а також укорочений і нераціонально використовуваний мовний видих. Проголошення окремих слів відбувається в різних фазах подиху — як на вдиху, так і на видиху.

               Дошкільникам з мовною патологією необхідно розвивати фізіологічний подих, збільшувати обсяг легенів, формувати грудинночеревний тип подиху, а надалі мовний подих за допомогою спеціальних корекційних вправ.

Робота з формування правильного подиху може проводитися в наступній послідовності.

♦ Розвиток грудинночеревного типу подиху.

♦ Навчання тривалому цілеспрямованому ротовому видиху.

♦ Формування таких якостей подиху, як сила, тривалість, поступовість, цілеспрямованість:

- домагатися вміння довгостроково або багаторазово промовляти звук на одному видиху;

- на одному видиху промовляти  3-4 склади;

- правильно промовляти фразу з 2-3 слів;

- разом, на одному видиху, промовляти  фразу з 4 слів;

- разом, на одному видиху, промовляти  фразу з 5-6 слів;

- разом, на одному видиху, промовляти  1-2 віршовані фрази;

- поєднувати подих із промовлянням віршованих текстів.

Вчитель - дефектолог Довнер О.В, "Спеціаліст вищої категорії"

1.     Пограйте з дитиною в гру «Впізнай за запахом». Дитина повинна закрити очі, а ви запропонуйте понюхати овочі, фрукти, ягоди, квіти.

2.     У вихідні дні проведіть з дитиною гру «Вгадай за звуком». Дитині запропонуйте закрити очі й уважно слухати звуки, які видають різні предмети: м’яч, брязкальце, піаніно, будильник тощо.

3.     Разом з дитиною виріжте паперову смужку 4 х 50 см, під час прогулянки слід визначити силу вітру за допомогою паперової смужки. Хай дитина словесно пояснить, з якого боку дме вітер.

4.     Під час прогулянки запропонуйте дитині показати, які об’єкти (гойдалка, дерево, будинок) знаходяться від неї ліворуч, праворуч, попереду, позаду.

5.     У вихідні дні проведіть з дитиною вправи: на відстані 70 – 100 см на рівні очей дитини водіть (наближуйте) предмети до носа. Дитина повинна дивитись на предмет доти, доки зіниці почнуть розходитися, предмет відсуньте у вихідне положення.

6.     Під час прогулянки хай дитина послухає різні звуки: спів птахів, шелест листя. Хай дитина скаже, з якого боку звук і хто його видає.

Відновити зір дітям, також допоможе правильне харчування. У щоденному раціоні дитини повинні бути продукти, багаті на вітаміни А (морква, помідори, петрушка), С (капуста, цитруси, ягоди, яблука), В – комплекс (горіхи, зернові, риба, жовток яйця, виноград, абрикоси, мед).

Під час проведення індивідуального навчання вдома батькам необхідно правильно організувати освітлення: крім загального освітлення, слід включити настільну лампу на 60 Вт з матовим або темним абажуром. Світло повинно падати на сторінку зошита чи книги ліворуч. Слідкувати, щоб дитина сиділа прямо, очі від робочої поверхні повинні бути на відстані зігнутої в лікті руки (30 – 40 см). Використовувати підручники та зошити з чітким шрифтом. Відстань від очей до книжки – 30 – 35 см. Коли ця відстань менша – швидко настає зорова втома та втома м’язів спини та шиї.

Між заняттями, пов’язаними з напруженням зору, слід зробити спеціальну зарядку: підійти до вікна і деякий час дивитись у далечінь, виконати кілька гімнастичних вправ, провітрити у цей час кімнату. Більше бути на свіжому повітрі. Корисні рухливі ігри.

Зусилля батьків, у сім`ї яких виховується дитина з вадами зору, повинні спрямовуватись на те, що їй цікаво та корисно. Яскраві особисті речі, відповідно освітлене робоче місце допоможуть вашій дитині краще орієнтуватися у власній домівці, почуватися затишно.

Вчитель - дефектолг Будяк Т.В.,"Спеціаліст  вищої категорії"

Як правило, функціональне зниження зору, яке в клінічній практиці називається амбліопія, вражає дитину тоді, коли вона тільки починає пізнавати світ і буквально вирує невичерпною енергією. Однак саме в цей період у деяких дітей оченята відмовляються працювати в повну силу, тобто починають лінуватися. Подібне явище називається амбліопією. Цей термін прийшов до нас з грецької мови і дослівно перекладається як «ледаче око». Амбліопія є зворотнє зниження гостроти зору, що виникає внаслідок порушення нормального розвитку зорового апарату дитини, не пов'язане з патологіями очей. Але дитяча амбліопія також часто розвивається при таких захворюваннях як косоокість, далекозорість, астигматизм, ністагм, катаракта, помутніння рогівки. Мозок перестає адекватно сприймати інформацію, яка надходить до ока, через що гострота зору знижується і не виправляється окулярами. Розрізняють односторонню і двосторонню амбліопії. При наявності даної патології очі отримують різне зорове навантаження. Це може привести до того, що поступово один з органів зору «вимикається» з процесу. Зниження його функцій призводить до зниження гостроти зору в конкретному органі. Тому захворювання і носить назву «ледаче око». Зміни, що відбуваються в цей час в зоровому відділі головного мозку, характеризуються сприйняттям спотвореної інформації. Адже в цьому випадку в мозок надходить зорова інформація від «провідного» органу зору. При цьому нейрони, які відповідають за функцію зору, поступово знижують свої функції, їх діяльність гальмується. Відбувається порушення бінокулярного зору. Разом з тим око дитини, що бачить гірше, починає відхилятися в сторону, що призводить до розвитку косоокості, що ще більше посилює амбліопію. У дітей з вродженими дефектами зору очі не працюють на повну силу і не «знають», що означає «добре бачити». Саме в цьому і криється підступність амбліопії: малюки не усвідомлюють своєї проблеми, а батьки про неї не здогадуються. Саме тому амбліопія повинна бути виявлена якомога раніше, тому що в іншому випадку дане захворювання може призвести до повного придушення зорових функцій у дитини.

Причини розвитку амбліопії у дітей

Існує кілька причин, внаслідок яких розвивається амбліопія у дітей:

• спадковість. Якщо у одного з батьків або найближчих родичів є амбліопія, анізометропія або косоокість, то існує високий ступінь імовірності розвитку захворювання у дитини;

• вроджені очні аномалії;

• анізометропія (патологія, що виражається в різній рефракції очей);

• опущення верхньої повіки;

• помутніння рогівки;

• косоокість. Якщо порушується бінокулярний зір, то відбувається розвиток дисбинокулярної амбліопії;

• далекозорість, короткозорість, астигматизм. При наявності цих відхилень може з'являтися рефракції амбліопія;

• сильний стрес може викликати появу істеричної амбліопії. Крім цього, до факторів ризику відносяться:

• недоношеність;

• дефіцит ваги новонародженого;

• ретинопатія недоношених;

• церебральний параліч;

• затримка розумового розвитку.

Куріння матері під час вагітності, застосування лікарських засобів і алкоголю може підвищувати ризик розвитку амбліопії і косоокості.

Різновиди амбліопії

Симптоми слабобачення

Залежно від значущості зниження зору, розрізняють п'ять ступенів амбліопії: o Перша ступінь - гострота зору 0,8-0,9 дпт. o Друга ступінь - 0,5-0,7 дпт. o Третя ступінь - 0,3-0,4 дпт. o Четверта ступінь - 0,05-0,2 дпт. o При п'ятого ступеня гострота зору нижче 0,05 дпт. Лікування та прогноз амбліопії у дитини Прогноз відновлення гостроти зору і поліпшення зорових функцій залежить від наступних факторів: • суворого виконання всіх рекомендацій пацієнтом; • виду амбліопії; • правильності фіксації очей; • вихідної гостроти зору; • віку пацієнта, в якому було розпочато лікування; • методів лікування. Лікування амбліопії, особливо виявленої у дітей раннього віку, проходить досить успішно. Для успішного лікування даного захворювання необхідно обов'язкове лікування першоджерела. Залежно від ступеня розвитку і характеру патологічного процесу дитині може бути призначена оптична корекція (міопія, астигматизм, гіперметропія), стимуляція функції жовтої плями сітківки (плеоптікі) або хірургічне втручання (катаракта,косоокість, помутніння роговиці). Потім проводять корекцію амбліопії. В даному випадку вдаються до стимуляції функцій «ледачого ока». Так, наприклад, користуються методом оклюзії, коли на здорове око накладається пов'язка і вся зорове навантаження йде на відстає очей. Оклюзія є «золотим» стандартом в лікуванні амбліопії на протязі вже більше ніж 200 років. В даний час можуть застосовуватися пряма (закриття ока, яке краще бачить), зворотна (закриття ока, яке гірше бачить) і альтернируюча (почергове закриття очей) оклюзія. Залежно від тривалості виділяють постійну, часткову і мінімальну. Також, існує інший метод, коли в здорове око закопують атропін, що призводить до того, що зображення для здорового ока стає розмитим і нечітким, тому «ледачий очей» змушений мобілізувати свої функції. Слід зазначити, що людський зоровий апарат удосконалюється до 12 років, тому необхідно проводити лікування амбліопії у дітей до цього віку. Пізніше практично неможливо навчити мозок «бачити» за допомогою слабкого очі, тобто лікування амбліопії стає безперспективним. В якості профілактики даної патології рекомендується проведення регулярного обстеження дошкільнят. Якщо в сімейному анамнезі були випадки слабкого зору, косоокості або інші захворювання зорових органів, то слід обов'язково відвідувати офтальмолога і слідувати порадам лікаря.

Розвінчуємо міфи про дитячу амбліопії

Міф 1. Амбліопія не піддається повному лікуванню. Амбліопія у дітей не піддається лікуванню тільки при пізньому виявленні захворювання.

Міф 2. При розвитку амбліопії людина буде змушена носити окуляри протягом усього життя. Насправді при правильному веденні пацієнта з амбліопією гострота зору на ранніх етапах носіння окулярів підвищується тільки під їх впливом, а потім вже і без впливу окулярів.

Міф 3. Для лікування амбліопії використання контактних лінз неефективно. Зараз за медичними показаннями використовуються силіконно-гідрогелеві контактні лінзи, що передбачають часту планову заміну. Їх можна носити і при амбліопії.

Міф 4. Носіння окулярів з оклюзією (заклеювання) може спровокувати розвиток косоокості. Оклюзія - це ефективний спосіб корекції, і не є причиною косоокості.

Міф 5. Зорові дефекти можна виправити за допомогою окулярів-тренажерів з перфорацією. При патології, що виникла через зміни в головному мозку, окуляри з перфорацією марні.

Міф 6. При будь-якому захворюванні очей корисні препарати з чорницею. При амбліопії відсутні органічні зміни, а значить в цьому випадку вітаміни не вирішують проблеми.

Робота з неспокійною дитиною.

· Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

· Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.

· Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині,що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти.

· Пам’ятайте, що істеричні напади найчастіше пов’язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

Робота з конфліктною дитиною

· Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

· Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об’єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

· Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

· Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.

· Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає « жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

Робота із сором’язливою дитиною

· Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей в гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця та людей.

· Не варто постійно турбуватися за дитину, намагатися повністю оберігати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй повну свободу діяльності.

· Постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах.

· Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації , в яких сором’язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужими дорослими» (у магазині, на зупинці, в дитячому парку, кінотеатрі тощо)

Робота із замкнутою дитиною

· Слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця і знайомити з новими людьми. Підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.

· Намагайтесь самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

· Якщо попри всі ваші зусилля дитина стає все більш замкнутою і відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв’язанні цієї проблеми.

Робота з агресивною дитиною

· Слід пам’ятати, що заборона і підвищення голосу – неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде подолано.

· Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допускайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи план помсти.

· Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти її. Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для вас.

         ​Вчитель - дефектолог Довнер О.В. - спеціаліст вищої категорії

          Найбільшу кількість вражень про навколишній світ мозок отримує через зір. Зір є визначальним у формуванні уявлень про реально існуючі предмети і явища. З допомогою зору пізнаються суттєві ознаки різноманітних об'єктів (світло, колір, форма тощо), здійснюється орієнтація у просторі, спостерігаються зміни у природі. Зорово-просторові уявлення мають особливо важливе значення у руховій сфері (оскільки рухи розвиваються під зоровим контролем) та у процесі навчання, так як оволодіння буквами алфавіту, числовими зображеннями і т.п. базується на зоровому сприйнятті. Характерні особливості зорового сприйняття - дистанційність, миттєвість, одночасність і цілісність. Зоровий контроль - основоположний момент пізнання предмета. Зоровий аналізатор тісно взаємодіє з руховим, дотиковим, слуховим, нюховим аналізаторами, утворює з ними складні системи зв'язків. Роль зорового аналізатора у психологічному розвитку дитини велика і унікальна. Порушення його діяльності викликає у дитини значні ускладнення у пізнанні оточуючої дійсності, звужує можливості, обмежує її орієнтацію.

     Для запобігання розладам зору у дітей необхідно своєчасно, починаючи з раннього віку, проводити комплекс профілактичних заходів - гігієнічних, офтальмологічних, педагогічних. Зір дітей перевіряють щорічно. Велике значення для збереження зору дітей має правильний режим дня та раціональна організація занять у дитячих дошкільних закладах та вдома. Відповідно до гігієнічних рекомендацій тривалість кожного виду занять (малювання, ліплення і т.д.) у молодшій та середній групах дитячого садка не повинна перевищувати 15 хв., у старшій та підготовчій групах - 20 хв. З перервами між ними 5 хв. Чергування таких занять із фізкультурними, музичними позитивно впливає на функціональний стан основних систем організму, у тому числі на зір. Між заняттями, пов'язаними з напруженням очей, слід підійти до вікна та протягом деякого часу

дивитися вдалину.

     Діти з найменшого віку повинні регулярно займатися фізкультурою, загартуванням. Це буде сприяти правильному розвиткові органа зору. Однак, на думку лікарів-гігієністів, недодержання режиму та умов перегляду передач може бути однією з причин розладу зору (зокрема появи короткозорості), зниження рухової активності, хронічної перевтоми.

     Аналіз науково-методичної літератури показав, що проблема профілактики порушень зору в даний час є актуальною.
     Встановлено, що порушення зору частіше виникають унаслідок недостатньої тренованості, внаслідок слабкості очних м’язів, відповідальних за узгоджені рухи, фокусування зображень на сітчасту оболонку ока. Саме від сили, або слабкості очних м’язів залежить гострота зору, тому їх необхідно тренувати, щоб попередити виникнення порушень зору. Дуже важливо дотримуватись гігієнічних вимог, займатися оздоровленням і загартовуванням організму, щоб зберегти зір.

     В даний час існують різні методи корекції порушень зору - це застосування окулярів, контактних лінз, лікування лазером, хірургічні втручання, що вимагає великих матеріальних витрат, і зір при цьому якщо і поліпшується, то не на довго. Встановлено, що окуляри допомагають людині бачити, але стан зору при цьому не поліпшується, а навпаки, відбувається поступове зниження гостроти зору, і силу лінз доводиться збільшувати. Носіння окулярів приводить до атрофії очних м’язів, подібно до того, як ходіння на милицях приводить до ослаблення м’язів кінцівок.

     В даний час наука довела ефективність методів збереження і поліпшення зору без хірургічного втручання і допомоги окулярів - це методика зорових тренувань, розроблених А.І.Дашевським, Е.С.Аветісовим, Ю.А. Утехіним, методи йоги і точкового масажу. Кожна методика характеризується певною спрямованістю дії на орган зору.

     Аналіз існуючих методик збереження і поліпшення зору показав, що вправи, що рекомендуються, підрозділяються на наступні групи:

1.       Релаксаційні вправи, спрямовані на зняття зорової втоми і відновлення працездатності (точковий масаж, пальмінг за методикою Бейтса, моргання, повороти, соляризація та ін.).

2.      Спеціальні тренувальні вправи, спрямовані на зміцнення навколоочних м’язів (повороти очей по вертикальних, горизонтальних, діагональних траєкторіях, по колу з використанням допоміжних предметів, тренажерів).

3.       Спеціальні тренувальні вправи для зміцнення апарату акомодації ока (вправи «Мітка на склі», за методикою Е.С. Аветісова, використання нерухомих і рухомих об’єктів, тренажерів).

     Існують й інші методики, які дають позитивні результати у відновленні зору.

     Використання спеціальних тренувальних вправ для збереження і відновлення зору доступно кожному, в будь-якому віці, незалежно від ступеня порушень зору, не вимагає матеріальних витрат і найефективніше при дотриманні загальнопедагогічних принципів.

Обов'язки вихователів

      Слідкувати за правилами носіння окулярів.

      Знати, що кожній гостроті зору відповідає своє робоче місце.

      Використовувати під час занять яскраві кольори (червоний, зелений, жовтий).

      Використовувати об'єкти більші і менші за 2 см.

      Вчити дітей новим іграм, враховуючи діагноз.

      Розробити матеріали ігор, які відповідають зоровому навантаженню (шнурівка, ґудзики, намисто, шнурування і т.п.).

      Проводити індивідуальні заняття (ліплення, малювання, накладання, копіювання).

      Розсадити дітей за рекомендацією лікаря.

      Знайомити батьків зі станом зору дітей.

      Під час перебування дітей на свіжому повітрі слідкувати, щоб ігри відповідали фізичному та розумовому розвитку.

     Пізнавальна діяльність дітей із різними порушеннями зорового аналізатора відбувається на звуженій сенсорній основі, тобто ці діти отримують менше в якісному і кількісному відношенні інформації про предмети і явища довкілля, ніж діти з нормальним зором.

      Ступінь обмеженості об'єму інформації залежить від глибини ураження зору, сформованості у цих дітей способів та прийомів пізнавальної діяльності та ряду інших факторів. Діти-дошкільники з порушеннями зору недостатньо володіють своїми органами чуття.

     Вони не вміють ще сприймати навчальний матеріал, вдивлятися в нього, розглядати, вслуховуватися, виділяти кольорові, смакові, слухові властивості, часто задовольняються першими враженнями, а це призводить до неповного, неточного, а то і помилкового сприйняття. Отже, у сенсорному вихованні дітей із патологією зору слід особливу увагу звертати на формування способів і прийомів пізнавальної діяльності.
     Прийшовши працювати в групу для дітей із вадами зору, вихователь повинен ознайомитися зі своїми обов'язками.

   Корекційні завдання, які необхідно включати на заняттях:

ü      Підняти гостроту зору.

ü      Вправи на локалізацію.

ü       Розвивати дрібну мускулатуру рук.

ü      Розвивати орієнтацію в малому та великому просторі.

ü      Розпізнання форми, кольору, величини предметів.

ü      Розвивати простежуючі функції зору.

ü      Розвиток бінокулярного зору.

ü      Розвиток стереоскопічного зору. 

      Освітня робота має компенсаторно- корекційну спрямованість. Педагоги повинні працювати з дітьми за спеціальними програмами, розробленими для дітей із вадами зору.

      Обсяг рухових навантажень залежить від різновиду та ступеня порушень зору й індивідуального розвитку дитини і визначається офтальмологічним листом , узгодженим з офтальмологом і педіатром.

     Особливу увагу слід приділяти проведенню корекційних вправ та ігор, складанню дидактичних посібників, які можна використовувати на будь-якому занятті.

      Колір - одна з найважливіших ознак предмета, яка фіксується тільки візуально і тривалий час лишається у свідомості дитини. У дітей із вадами зору сприйняття кольору порушене.

   Спеціальна компенсаторно-корекційна робота із формування кольоросприйняття у дітей ведеться у такій послідовності:

v     Розрізнення кольорів.

v     Називання кольору.

v      Порівняння об'єктів за кольором.

v     Співвідношення кольору з його носієм (об'єктом).

v     Локалізація за кольором.

v     Систематизація об'єктів за кольором.

v     Аналітичне сприйняття кольору.

     Компенсаторно-корекційна робота із формування формо розрізнення направлена на засвоєння назв геометричних фігур, розвиток полі сенсорних зв'язків.

v     Обведи по контуру геометричні фігури. Заштрихуй їх.

v     Відгадай за описом фігуру.

v     Гра «Чарівний мішечок».

v     Гра «Поклади на місце».

v     Відшукай у кімнаті предмети певної форми.

     Для розвитку аналітичного спостереження у дітей слід формувати спільні способи розумових дій: аналіз, порівняння, узагальнення, формувати вміння використовувати сенсорні еталони (колір, форму, величину, матеріал).

1. Гра «А у мене...».

2. Гра «Підказка».

3. Подумай і скажи, чим відрізняються предмети, чим вони подібні  (гілка ялини і сосни, трамвай і тролейбус тощо).

4. Якого кольору осінь? Чим пахне садок в осінню пору?

5. Доповни ряди предметів і назв спільним словом:

Весна, літо, осінь...

Вовк, лисиця, білка...

Тюльпан, ромашка, незабудка...

Дуб, береза, клен...

Шофер, лікар повар...

     Пропонуємо ряд ігор та корекційно-розвивальних завдань для практичного використання в корекційній роботі.

Розвиток наочно-дійового та образного мислення

   «Лото» - складання цілого з окремих частин.

   Гра «Відгадай, кому належить» - демонстрація зображення якоїсь частини тіла птаха чи тварини, а діти по черзі відгадують, кому воно належить і розповідають, що вони знають про нього.

    «Четвертий зайвий» - вправи на виключення предмета, невідповідного до групи.

Розвиток словесно-логічного мислення і мовлення

      Розглядання сюжетних малюнків. Бесіда за їх змістом стимулює дітей до активного мовлення.

      Сприйняття і розуміння сюжетних малюнків із  прихованим змістом. Діти

вчаться бачити взаємозалежність різноманітних явищ, встановлювати часові, причинно-наслідкові зв'язки.

      Гра «Підбери пари». Діти по черзі підбирають  побільше парних картинок за

певними ознаками: за кольором, формою, належністю до виду.

      Розуміння та відгадування загадок.

      Гра «Назви хто ми». Ведучий дає усний опис  будь-якої тварини, а діти повинні

знайти певний малюнок і показати його.

      Читання літературних творів - найпоширеніша  форма розвитку мислення та

мовлення дітей.

      Сприймання і розуміння серії малюнків,  зв'язаних єдиним сюжетом. На трьох

таблицях зображені ситуації, які зв'язані єдиним сюжетом. Розглядаючи їх, діти навчаються встановлювати при¬чинно-наслідкові зв'язки, робити узагальнення, давати оцінку зображеним ситуаціям.

       Сприймання і розуміння серії малюнків із  безглуздим, беззмістовним сюжетом.

На таблицях - безглузді ситуації, розглядаючи їх, діти розповідають, чи може таке явище бути, чи ні. Важливим показником рівня розвитку дитини є емоційна реакція на малюнки.

Вправи на розвиток пам'яті та уваги

      Гра «Що змінилося?».

     На столі лежить певна кількість знайомих іграшок. Кожну з них показують дітям і вони називають її. Пропонуємо дитині заплющити очі, або відвернутися. Забираємо одну, або кілька іграшок, а дитина повинна назвати, яких іграшок не стало.

      Гра «Цікаве лото»

     Беремо картинки, на яких зображені знайомі предмети (одяг, посуд, транспорт...). Показуємо дітям 2-3 картинки із загальної кількості, а потім розкладаємо всі останні. Дитина повинна назвати ті картинки, які їй показували спочатку.

      Гра «Чий хвіст (дзьоб, ноги...)?».

     На одній половині дошки закріплені малюнки із зображенням тварин без хвоста (ніг, дзьоба...). На другій - малюнок із зображенням цих частин тіла. Створюється 2 команди. За сигналом діти підбирають кожній тварині її хвіст (ноги, дзьоб) і називають цю тварину. Виграє та команда, яка швидше справиться із завданням.

      Вправи з малюнками.

     Пропонуємо дитині розглянути 2 однакових малюнки, але на одному із них якісь предмети, або деталі предмета недомальовані. Спочатку просимо уважно розглянути і назвати правильний малюнок. А потім малюнок із недомальованими предметами. Питання: «Що забув домалювати художник?».

    Такі вправи тренують спостережливість, здатність запам'ятовувати матеріал і концентрувати увагу на відповідних об'єктах.

Ігри та вправи на розвиток орієнтації в просторі

Для дітей 4-го року життя

v     Починати ознайомлення з просторовими  положеннями предмета слід із

виділення та назви частин свого тіла: рука, нога (права, ліва). Такі ж вправи можна проводити з одягом: кишені, рукава.

Дидактичні ігри, вправи: «Давай привітаємося», «Візьми іграшку в ліву руку», «Слухай і точно виконуй» і т.п.

v     Познайомити дітей із приміщенням групової кімнати, спальні, роздягалки:

де знаходяться меблі, вікна, двері.

v     Вчити орієнтуватися на голос, наприклад:  «Хто погукав?», «Біжи до мене»,

«Знайди предмет по звуку» (годинник, дзвіночок).

Для дітей 5-го року життя

v     На цьому етапі слід вчити дітей орієнтуватися в просторі, віддаленому від

групової кімнати.

v     Вчити ходити по сходах, драбині, обходити людину, яку зустрів із правого

боку, рухатися за словесною інформацією.

v     Діти повинні вміти орієнтуватися на території дитячого садка.

v     Розвивати вміння орієнтуватися на слух на аркуші паперу.

Для дітей 6-го року життя

   У старшій групі необхідно продовжувати формувати просторове уявлення. Вчити малювати прості схеми руху: «Знайди на малюнку, схемі», «Де захований предмет?», «Розкажи, що де знаходиться» і т.п. Діти повинні знати правила руху на вулиці. Вчити розрізняти шум вітру, дощу, хуртовини. «Що далі, що ближче?», «Що зліва, що справа?», «Як пройти в медичний кабінет?», «Як ти йдеш додому?», «Склади візерунок із геометричних фігур».

Пропонуємо комплекс вправ, які слід проводити декілька разів на день перед складною зоровою роботою та після неї:

     1. Міцно замружити очі на 3-5 секунд, а потім відкрити. Повторити 6-8 разів. Вправа зміцнює мускули повік, розслабляє мускули очей та покращує кровообіг.

     2. Швидко моргати протягом 15 секунд. Повторити 3-4 рази. Вправа покращує кровопостачання мускулів ока.

     3. Закрити очі та масажувати повіки круговими рухами пальців протягом З хвилин. Вправа розслабляє мускули очей, покращує їх кровопостачання.

     Засвоївши дану методику, ви не лише допоможете дітям, а й собі закріпите зір. У питаннях виховання здорової дитини не може бути дрібниць. Від стану зору багато в чому залежить успішне виконання і навчання дітей, якість виконання ними навчальних завдань, а у майбутньому і професійної роботи. Виконання викладених рекомендацій допоможе попередити виникнення очних хвороб.

       1.  Запропонуйте дитині подивитися спочатку праворуч, (тільки очима, не   повертаючи   голови), і   розповісти, які   предмети вона там побачила. Те саме виконати , дивлячись ліворуч.

       2. Тримаючи  голову  прямо, підняти  очі  вгору, порахувати до 5. Потім   опустити   очі   вниз   до   краю   і   побути   в   цьому положенні стільки ж часу. Повторити 2-3 рази.

       3. Узяти довгу паличку з яскравою кулькою на кінці і, стоячи перед дитиною  на  відстані  2  метрів, робити  кругові  рухи великої амплітуди за годинниковою стрілкою перед очима дитини. Вона    не    повертаючи   голови    і    не    відриваючи погляду  від  кульки, рахує   кількість   кругових  рухів. Після цього напрям руху змінюється на протилежний.

      4. Дитина  ставить  свій  вказівний  палець  на  відстані  20  см від перенісся і, не відриваючи погляду від кінчика пальця, наближає його до перенісся. Завдання треба повторити 5-6 разів.

       5.  Поставити   перед  очима  дитини  на   відстані   4-5   метрів яскраві  іграшки по  прямій лінії. Запропонувати  їй  обрати для себе уподобану іграшку. Дати завдання - подивитися на «свою»   іграшку, потім   перенести   погляд  на   кінчик  носа. Повторити 5-6 разів.Можливе розміщення іграшок в різних місцях кімнати по колу. В такому випадку дитина змінює своє положення на стільці, повертаючись у напрямку уподобаної іграшки.

       6. Запропонувати дитині поблимати очима у швидкому темпі.

      7.  Заплющити очі і спокійно посидіти 1-2 хвилини.

          Потрібно виконувати вправи разом з дитиною, тим самим ненав'язливе контролювати їхнє виконання.

    Литовченко О.Д. –  спеціаліст  І категорії, тифлопедагог групи № 4 «Бджілки»

         Останнім часом йдучи по вулиці ми все частіше зустрічаємо дітей в окулярах – дітей із порушеннями зору. Причини цих порушень дуже різноманітні: це погіршення екологічної обстановки, наслідки Чорнобильської аварії та слабкого здоров’я батьків, перенесенні інфекційні та спадкові захворювання. Я вважаю, що немає потреби пояснювати важливість зору для людини, недарма існує народна мудрість, що «краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Зрозуміло,  що таким малюкам пізнавати навколишній світ набагато складніше, ніж дітям з нормальним зором.  Тому необхідно, щоб їх загальноосвітній розвиток у дошкільний період проходив в умовах дошкільних закладів корекційно-відновлювального спрямування. Саме таким є наш дитячий садок № 13 «Малятко», який працює за спеціальною корекційною програмою, розробленою з урахуванням зорового діагнозу, віку дітей та особливостей їх психофізичного розвитку.

           Хочеться звернутися до батьків, які мають маленьких дітей: «Уважніше придивляйтеся до особливостей поведінки сина чи доньки, тому що вчасне виявлення зорового порушення – це перший крок до його подолання». Ось основні ознаки, яки повинні вас стурбувати. Дитина віком до 1 року і трохи старше не фокусує погляд на яскравої іграшці; не стежить за її пересуванням вправо-вліво, вгору-вниз, по колу; не одразу впізнає знайомі обличчя; підходить до ввімкненого телевізора на дуже коротку відстань; розглядаючи картинки, намагається наблизити їх до очей; перебуваючи на вулиці, весь час мружить очі; зіниці замутнені або очі постійно перебувають у русі та злегка посмикуються; дитина неспокійна, плаксива, важко їде на контакт, проявляє негативізм.

           Як що ви помітили, щось подібне, слід обов’язково звернутися за консультацією до лікаря – офтальмолога. Звичайно, коли діти ще маленькі, дуже складно встановити ступінь збереженості їх зору, тобто наскільки погано вони бачать. Але можу порадити вам основне.

§        Показуючи дитини різні предмети, намагайтеся неодноразово називати та обстежувати їх за допомогою різних аналізаторів.

§        Купуйте для неї іграшки, які мають яскраві кольори, рухаються та подають звуки.

§        Облаштуйте все своє помешкання якомога безпечніше для дитини, якщо ви весь час триматимете  малюка у манежі,  це напевне збереже його від поранень, але певним чином відгородить від життя сім’ї, і він набагато менше довідається про світ, в якому живе.

§        Намагайтеся виконувати домашні справи так, щоб малюк постійно був в полі вашого зору, коментуйте свої дії.

§        А головне, коли у вас з’являтиметься почуття жалю до своєї дитини, яка погано бачить, ніколи не показуйте їй  свої нерадісні почуття, бо вона відчуває вас на підсвідомому рівні. Краще спробуйте описати їй який чудовий захід сонця, яка красива природа навесні, запропонуйте понюхати троянду, погладити пухнасте кошеня. Додайте в її сприйняття, обмежене внаслідок зорового порушення, веселих теплих фарб.

§        Обов’язково пам’ятайте та виконуйте просту аксіому очей – «все що корисно для тіла, корисно і для очей». В більшості випадків в основі порушень зору лежить перенапруження психіки. Частіше бувайте на свіжому повітрі.

§        Повноцінний зір набувається тільки розслабленням, тому сімейна атмосфера повинна бути спокійною, доброзичливою. Зробіть радісний настрій нормою для свого життя та життя своєї дитини.

        Окремо хочу зупинитися на харчуванні дітей з порушеннями зору. Воно повинно бути повноцінним та збалансованим. Але не треба перегодовувати дитину! Їжа яку вона отримує  повинна бути багата на калій та вітаміни груп А, В, С, Д.

     Калій – важливий мінерал для підтримки та відновлення гостроти зору. Він міститься в яблуках, яблучному оцті, медові, ізюмі. Денний раціон калію може складатися з чайної ложки яблучного оцту на стакан води.

     Дуже важливий вітамін А, який необхідний для нормального обміну речовин. Він у великій кількості є у печінці, моркві, гарбузі, солодкому перцю, зелені петрушки, риб’ячому жирі, яєчному жовтку, молочних продуктах.

    Вітамін В 1 забезпечує м’язи енергією, активізує пізнавальну діяльність мозку.  Міститься м’ясі, сояшниковому насінні, житньому хлібі, пивних дріжджах, чорносливі.

    Вітамін В 2 покращує стан зорового аналізатора, знижує втомленість очей. Якщо його не вистачає, лопаються дрібні сосуди, очі наливаються кров’ю. Він міститься у печінці, м’ясі, молоці, гречаної та у вівсяної крупах, яблуках.

    Вітамін В 6  необхідний для нормального функціонування ЦНС. Мінімальна денна норма – 2 мг. Джерела вітаміну: курятина, риба, капуста, кукурудза, грецькі горіхи, хлібні злаки, рис.

     Вітамін В 12  є своєрідним заспокійливим, допомагає подолати безсоння. Міститься у печінці, нирках, яловичині, морській капусті, соєвих продуктах, яєчному жовтку.

     Вітамін С потужний антиоксидант. Сприяє опору організму різним інфекціям.  Найбільш багаті на вітамін С плоди шипшини, ківі, чорна смородина, цитрусові, цибуля.

     Вітамін Д важливий для підтримання загального імунітету. Міститься у риб’ячому жирі, ікрі, молочних продуктах. Може потрапляти в організм із сонячним світлом. Тому дуже корисно пропонувати дітям підставляти під сонячні промінчики свої долоньки.

Якщо у Вас виникли додаткові питання, звертайтеся напряму у КДНЗ № 13. Спеціально для Вас у нашому дитячому садку що середи з 14.00 до 18.00 працює інформаційно – консультаційний центр, де можна отримати професійну консультацію практичного психолога, логопеда та тифлопедагога (спеціаліста, який проводить корекційно – виховну роботу з дітьми, які мають порушення зору).

Слідкуйте за нашими публікаціями.  Наступна стаття докладніше познайомить Вас з найбільш поширеними зоровими порушеннями, які зустрічаються у дітей.

    Бойко Олена Вікторівна, вчитель - логопед групи № 9 "Калинка", спеціаліст І категорії.

         Кожна дитина поступово опановує фонетичну систему рідної мови і на цьому шляху робить багато помилок : плутає, замінює, спотворює або пропускає звуки. Частіше за все у дітей страждають свистячі звуки ( [С ],[С’ ],[ З], [З’ ], [Ц ],[Ц’ ], [ДЗ ], [ДЗ’ ] ,) шиплячі ([Ш], [Ш’ ], [ Ж], [ Ж’], [Ч ], [ДЖ ], [ДЖ’ ], [Щ ],) та сонорні звуки ( [Р ], [Р’ ], [Л ], [ Л’],). Це природно до досягнення дітьми 4-5 років, коли закінчується формування правильної  звуковимови. Та часто буває так, що з різних причин дошкільник і в 5-6 років самостійно не може засвоїти вимову певних звуків. Як показує практика, такій дитині обов’язково   потрібна допомога фахівця, бо самокорекція порушеної звуковимови може проходити довго і важко, а може взагалі не дати позитивного результату.

      Діти з вадами мовлення помічають, що з них сміються однолітки, які вимовляють звуки правильно, нервують через нескінченні зауваження дорослих. Вони критично ставляться до свого мовленнєвого дефекту, соромляться його, відмовляються читати віршики, брати участь у святах. У школі проблема поглиблюється, бо в зошитах можуть з’явитися незвичні специфічні помилки, які впливають на стан успішності дитини. Урешті-решт це впливає на формування негативних рис особистості дитини, формує почуття глибокого дискомфорту. Є такі діти, що не помічають своєї вади, і вона їм, на перший погляд, зовсім не заважає. Але в майбутньому складному ті мінливому житті це може завадити їм утілити в реальність свою мрію стати, наприклад, актором, льотчиком або співаком, погіршить адаптацію в суспільстві, зменшить шанси на досягнення життєвого успіху. Ось чому надання таким дітям логопедичної допомоги є необхідним і першочерговим завданням батьків і педагогів.

     Ефективність корекційно-логопедичної роботи залежить від багатьох факторів. Ця робота проходить швидше і легше, коли її розпочати якомога раніше. Рано розпочаті логопедичні заняття включають в активну діяльність різні мозкові структури, прискорюють їх дозрівання і сприяють компенсації мовленнєвих порушень. Велике значення має характер вад та складність мовленнєвого дефекту, регулярність занять, індивідуальні та вікові особливості дитини. У деяких випадках корекційну роботу повинен проводити тільки логопед, в інших її з успіхом можуть вести вихователі та батьки. 

    Заняття в традиційному розумінні  рекомендується проводити з дитиною 3 рази на тиждень. Як, правило, їх проводить учитель-логопед. Закріплення метеріалу, тобто домашні завдання з допомогою батьків – двічі на день по 10-15 хвилин. Це може бути артикуляційна гімнастика, повторення відпрацьованого мовленнєвого матеріалу ( слів, речень, віршованих текстів, прислів’їв та приказок), переказ тексту, робота за картинками тощо. Заняття в такому режимі сприяють тому, що протягом 30-45 днів, як правило, виховується і закріплюється правильна вимова того чи іншого звука.звуки [ р] та [ р’] як найбільш складні потребують більше часу: 2,5-3 місяці за умови щоденної роботи в описаному вище режимі. У складних випадках робота над цими звуками може тривати 6 місяців і більше.

     У роботі з дитиною важливо враховувати її індивідуальні особливості. Не слід пропонувати важкі завдання, які перевантажують або виснажують дитину. Правильно починати з легких завдань, поступово переходячи до більш складних. Успіх у виконанні простих вправ сформує в дитини впевненість у своїх силах, підвищить мотивацію, сприятиме формуванню в дитини позитивного ставлення до занять. Дитину важко примусити робити проти її волі, її треба зацікавити та за мотивувати. Ретельно відпрацьовуйте і закріплюйте матеріал. Логопедична робота – це підйом по сходинках. Кожне заняття – нова сходинка, на яку можна піднятися лише тоді, коли впевнено стоїш на попередній.

    У роботі з корекції звуковимови можна виділити декілька етапів. Спочатку дитина вчиться правильно вимовляти ті чи інші звуки ізольовано, потім у складах та словах. Слова слід добирати такі, у яких дитина всі звуки, крім того, що виховується, промовляє правильно. У словах не повинно бути інших дефектних звуків. Надалі відпрацьовується мовленнєвий матеріал у словосполученнях та реченнях, потім – у віршованих та прозаїчних

     Поради учителя - логопеда

                              Компетентність життєва: виростити дитину домірною життю  (своїй природі, віку, можливостям ), навчити адекватно реагувати на різні події, вчинки, досягнення.

                              Мовленнєва здібність -  є найпершим проявом фундаментальних базових здібностей, є каталізатором, механізмом запуску всіх талантів людини. То і виникає необхідність формування мовленнєвої компетенції як першого і найважливішого елемента загально навчальних вмінь і навичок:

-           загально пізнавальні: вміння обстежувати, аналізувати, виділяти головне, другорядне, порівнювати, запам’ятовувати, бачити проблему, розв’язувати її, розмірковувати, осмислювати матеріал;

-         загально мовленнєві: культура слухання, запитування, висловлювання суджень, обґрунтування, доведення правомірності умовисновків, налагодження мовленнєвої комунікації .

 Слід пам’ятати, що:

                  1. Мовленнєвий розвиток проявляється у поведінці, свідомості та самосвідомості, ціннісних орієнтаціях, пов’язаних з людиною.

                  2. Слід аналізувати не лише показники володіння  мовними засобами (звукова вимова, словник, граматика), а й комплексне уміння:

- адекватність висловлювань різним ситуаціям;

       - сприймати, розуміти та застосовувати засоби спілкування; мовні та невербальні;

- аналізувати емоційний та інформаційний зміст ситуації.

                3. Розвивати і диференціювати емоції (моральні, інтелектуальні, естетичні), що є основою ціннісних орієнтацій, пов’язаних з суб’єктами спілкування.

                4. Змінювати види діяльності та форми їх проведення, щоб кожна ситуація допомагала дитині розв’язувати питання мовної комунікації.

                 5.Формувати інтелект, дослідницьку діяльність і способи пізнання навколишнього світу.

                  6. Особливу увагу педагогів і батьків потребують несамостійні, безініціативні, тривожно – невпевнені, пасивні і безпорадні діти. Необхідно вправляти їх у самостійній активності: фізичній, пізнавальній, мовленнєвій, художній.

                  7. Важливо кваліфікувати не міру розвитку форми активності, а загальну тенденцію, схильність, прагнення, намагання дитини діяти самостійно в різних сферах життя.

                    8. Стиль взаємин дорослих з вихованцями, створення емоційного клімату повинні сприяти розвитку соціальної та інтелектуальної активності:

                    - надавайте перевагу діалогу перед монологом, прислухаючись до думок, емоцій та бажань дитини;

                    - спосіб віддзеркалення. Прислуховуючись до дитини, дорослий відтворює те, що сприйняв, уголос, воно не повинно містить оцінки і запитань;

                    -  дати зрозуміти дитині: її не вважають маленькою ні на що не здатною і запропонувати замість готового рішення самостійний вибір з кількох варіантів.

         Якщо треба зробити повідомлення дітям, це треба робити:

                                      * у чіткій та зрозумілій формі;

                                      * відверто та відкрито;

                                      * без іронії;

                                      * у вигляді пропозицій, а не наказу;

                                      * без оцінок, а у вигляді варіантів.

                   9. У дитини, як і в дорослих, не завжди все виходить добре. Тож, часом, не нарікайте на її відмову від подальших занять.

                    Не опускайте руки! Найгірші слова в такій ситуації: «Нічого, прийде час – сам навчиться!»

                   10. Наполегливіша робота в дошкільному закладі не дасть цілковито сподіваного результату без систематичних занять батьків з дитиною вдома.