Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчуван­ня, створюючи певний ритуал вживання їжі. Водночас не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до проце­су вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.

·        Пояснюйте дитині, що під час харчування уся її увага має бути зосереджена на їжі.

·        Підвищуйте обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами — відгадуй­те загадки, проводьте бесіди-розмірковування тощо.

·        Формуйте смакові звички та культуру поведінки дитини за столом доброзичливим тоном, висловлюючи віру в її потенційні можливості.

·        Зверніть увагу, що діти вразливі, надто довірливі, легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих, тому їх культура харчування залежить від культури харчування дорослих.

·        Пам'ятайте, що ваше неадекватне ставлення до харчування дитини може призвести до уста­новлення умовно-рефлекторних механізмів щодо психічної потреби в їжі — підвищеної або зниженої. Чинниками такого ставлення є:

1.     Занепокоєння дорослих надмірною чи недостатньою вагою дитини;

2.     Підкреслена увага до того, скільки з'їла дитина;

3.     Впевненість, що треба їсти більше, або відсутність необхідного контролю за ре­жимом і якістю харчування дитини.

·        Не обіцяйте дитині щось в обмін на повністю з'їдену страву, на кшталт: «їж, а то Марійка з'їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та важли­вість процесу її вживання.

·        Не вмовляйте, не залякуйте та не відволікайте дитину іграшками, читанням книг, іграми, аби вона з'їла порцію. Це призводить до формування неприйнятних звичок у культурі хар­чування.

·        Не перегодовуйте дитину, адже вона з'їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.

·        Намагайтеся зрозуміти причину поганого апетиту дитини або, навпаки, підвищеної потреби в їжі. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови перебуван­ня, конфліктні чи стресові ситуацій тощо.

·        Проконсультуйтеся з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози. Надмірну пе­ребірливість в їжі може спричиняти неприємний досвід вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з'являлися больові відчуття.

·        Застосовуйте прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через утому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Запропонуйте дитині допомогу, озвучивши її відчуття: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я допоможу тобі, давай погодую».

·        Відтермінуйте прийом їжі, якщо дитина втомлена або засмучена. Результатом мудрої, стри­маної поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.

·        Не садіть дитину під час приймання їжі спиною до дверей, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базо­вою і від ЇЇ задоволення залежить загальне самопочуття дитини і, зокрема, бажання їсти.

·        Не об'єднуйте за одним столом дітей, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали одне одного під час їжі.

·        Можете увімкнути приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підвищенню апе­титу, задає певний ритм.

·        Стежте за температурним режимом. У приміщенні, де їдять діти, не має бути душно чи жар­ко, адже це різко знижує апетит.

·        Не примушуйте дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та нега­тивно позначається на процесі вживання їжі.

·        Під час годування дітей уникайте негативних емоцій та неприємних розмов між працівника­ми дитячого садка та з батьками.

·        Не сваріть дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впродовж уживання їжі має бути спокійною та приємною.

·        Не виправляйте помилки дитини в грубій та різкій формі, на кшталт: «Не чавкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті ди­тини та її ставленні до процесу харчування.

Охорона зору у дітей з порушеннями зору

         Надмірне напруження зору, якщо воно часто повторюється, сприяє короткозорості, а нерідко і косоокості. Необхідно намагатися створювати таку обстановку, яка б полегшувала функції органів зору. Очі напружуються при недостатньому освітленні, а також при сильній акомодації.

         Акомодація - здатність ока фокусувати на сітківці світлові промені, відбиті від розглянутих предметів, тобто здатність бачити добре і далеко, і поблизу.
         З дітьми  треба тренувати акомодацію. Для цього використовується така вправа: палець до носа, на відстань 15 см, потім вдалину, на предмет не ближче 3 м. Дітям робити це зовсім легко. Вправу треба робити повільно.

           Тільки в здоровому тілі можуть бути здорові органи, в тому числі й очі. Тому, якщо хочете мати ідеальний зір, треба не обмежуватися тренуванням лише одних очей.

         Треба врахувати всі чинники - тренування тіла, раціональне харчування, правильне дихання.